29 грудня стане для Львова епохальною датою. У цей день чиясь дбайлива рука відкрутить великого крана, з якого у домівки львів’ян цілодобово тектиме така бажана вода.
Здавалось би, ось воно – звершилось, вічна проблема міста підходить до логічного вирішення! Однак, як виявилося, вода 24 години на добу – це лише частина справи. Тепер потрібно вирішити проблеми якості води, що тече з домашніх кранів, а також водовідведення.
Гроші у воду, а не на вітер
На думку експерта Центру досліджень місцевого самоврядування Ігоря Шостака, причиною такої тривалої історії вирішення водної проблеми є складність водопровідного господарства Львова: «Вода подається до міста з 17 підземних водозаборів (182 артезіанські свердловини), розташованих на відстані 20-110 км від Львова. Для доставки води до споживачів у Львові задіяна робота 27 насосних станцій і 23 локальних насосних станцій підкачки. Вода подається по магістральних трубопроводах довжиною 655 кілометрів та діаметром до 1400 мм. Протяжність вуличних водопроводів – 850 кілометрів, а внутрішньоквартальних – 245 кілометрів».
причиною такої тривалої історії вирішення водної проблеми є складність водопровідного господарства Львова
Пригадаймо, що до 2002 року львів’яни отримували воду лише впродовж 6 годин на добу, таким був режим роботи майже у всіх районах міста. Отримавши у 2002-му позику Світового банку на суму 24,25 мільйони доларів та 6 млн – грант шведського уряду, вдалось розширити графік водопостачання окремих районів. Зокрема мешканці Сихівського, Залізничного та Шевченківського районів почали отримувати воду впродовж 12-18 годин на добу. Звісно, перехід був поступовим: спочатку до 8 годин, потім до 11-12 годин і, нарешті, до деяких будинків, розташованих в зоні дії окремих ЦТП (Центральний теплофікаційний пункт), почали подавати воду згідно з розширеним графіком. Це був перший крок на шляху до здійснення бажання львів’ян - отримувати більше води.
Заступник начальника управління інженерного господарства, головний інженер Львівської міської ради Андрій Мончак розповів ZAXID.NET на що витратили кошти, отримані від Світового банку: «За ці кошти у Львові замінили близько 20 кілометрів трубопроводів, встановили 11 зон тиску та реконструювали 9 насосних станцій «Водоканалу». Крім того, проведено диспетчеризацію, організаційні роботи та навчання персоналу. Окрім позики Світового банку, 10,55 млн доларів виділило місто на реалізацію іншої частини програми «Модернізація системи водозабезпечення Львова». За ці кошти провели роботи з заміни мереж та збудували станцію знезалізнення в Будзені (вартістю близько 20 мільйонів гривень, – прим. автора). Роботи завершили лише 2008 року, що дало змогу поступово впроваджувати розширений графік водопостачання».
Наступним кроком стало підписання у серпні 2009 року угоди «Про соціально-економічний розвиток Львівської області» між Львівською ОДА та Кабінетом міністрів України. Основним питанням, включеним до цієї угоди, стало остаточне вирішення проблеми цілодобового водопостачання Львова. Заходи для його вирішення уряд зобов’язався профінансувати на 191 мільйон гривень, а місто - на 12 мільйонів 425 тисяч гривень.
Андрій Мончак розповів про те, які труднощі виникали в процесі освоєння цих коштів: «Оскільки гроші надходили двома траншами, ми розподілили роботи. Перше вливання грошей із загального фонду держбюджету було на суму 100 мільйонів гривень плюс 6 мільйонів гривень міського співфінансування. За гроші з першого траншу ми визначили чотири пріоритетні об’єкти: заміну ділянки водопроводу довжиною 9 км Плугів-Золочів, зі збільшенням діаметру труби з 800 мм до 1 метра, кошторисна вартість робіт становила 64 мільйони гривень. Другий об’єкт, кошторисна вартість якого становила 35 мільйонів гривень, - це реконструкція електропостачання насосної станції «Миколаїв», що забезпечує водою близько 30% львів’ян. Проблема полягала в тому, що ця станція функціонує з 1976 року, тож електропостачання було не надто надійним. Друга причина реконструкції – ця насосна станція купувала електроенергію для споживання за тарифом, що належить до другого класу (перший клас – дешевший, енергія купується з трансформаторів більшої напруги і трансформується самостійно; другий – дорожчий, купівля вже трансформованої енергії, – прим. автора), тому важливо було побудувати трансформаторну станцію на насосній станції «Миколаїв» та провести її реконструкцію з прокладанням двох повітряних ліній електропередач. Третій об’єкт – це реконструкція збірного водопроводу на водозаборі «Крехів». Його вартість становить близько 3 мільйонів гривень. Згідно з планом було передбачено заміну всього збірного водогону довжиною до двох кілометрів. Четвертий об’єкт – реконструкція насосної станції «Винники», де замінили 2-й і 4-й насосні агрегати. Всі роботи завершені і 26 грудня всі об’єкти працюють на повну».
Другим траншем Львів отримав 91 мільйон гривень із Стабілізаційного фонду. За ці гроші у Львові реконструювали 98 центральних теплофікаційних пунктів, зокрема 87 - «Львівтеплоенерго» і 11 - «Залізничтеплоенерго». Крім того, було передбачено реконструкцію двох насосних станцій: «Сихів» та «Будзень-3» з встановленням там частотних перетворювачів та заміну водопровідних мереж на шести ділянках у Львові загальною довжиною 7 км.
«Перший об’єкт – це ділянка водопроводу «Карачинів-Львів», що пролягає від Рясне-1 (вулиця Шевченка) до торфовища. Від неї фактично заживлена частина житлового масиву Левандівка, мікрорайон Золота-Ярошенка-Яцкова та вулиці Міхновських, Комарова і Єнакієва. Це ділянка довжиною 1,9 км, яка була у дуже поганому стані. Наступний об’єкт – це ділянка від насосної станції «Збоїща» довжиною 2 км. Третій об’єкт – ділянка трубопроводу, який з’єднує насосну станцію «Збоїща» з насосною станцією «Кривчиці» довжиною 1,3 км. Роботи на трьох об’єктах фактично закінчені, зараз проводяться гідравлічні випробування і найближчим часом розпочнеться подача по новому водогону. Мабуть, найважчою була робота на останньому відрізку: від насосної станції «Кривчиці» і до вулиці Пасічної, довжиною 1,8 км. Спочатку роботи проводились методом горизонтально-направленого буріння, але через вузькі вулиці і велику кількість комунікацій довелось проходити Личаківську відкрито. На цій ділянці ще досі бригади працюють у дві зміни», - розповів Андрій Мончак.
Буря у склянці води
Для водопостачання Львова використовується вода виключно з підземних джерел, що мало б передбачати її вищу якість порівняно, наприклад, із київською. Однак жодної додаткової очистки вода не проходить. Її тільки хлорують на хлор-дозаторних установках перед поданням споживачам.
Для водопостачання Львова використовується вода виключно з підземних джерел, що мало б передбачати її вищу якість порівняно, наприклад, із київською
Начальник хіміко-бактеріологічної лабораторії «Львівводоканалу» Надія Щербак запевняє, що якість води, котра подається на Львів, регулярно контролюється лабораторією «Львівводоканалу», а періодичний контроль проводить міська та районні СЕС: «У нас проводиться дослідження за 32 хімічними та 2 бактеріологічними показниками в воді джерел та за 15 хімічними і 2 бактеріологічними показниками в розвідній мережі. Згідно зі стандартами, не вимагається проводити аналіз за такою кількістю показників, в інших містах визначають лише 4-5, але ми розширили схему для себе, щоб знати і мати змогу контролювати мережу. Оскільки вода відповідає всім вимогам стандарту, вона тільки хлорується. При відборі проб ми обов’язково контролюємо режим хлорування води на насосних станціях. Доза хлору погоджуються з міською СЕС і становить 0,3-0,5 мг на літр. Хлорування відбувається невеликими дозами, яких достатньо для забезпечення бактерицидного ефекту, але вони є повністю безпечними для споживача».
Дослідження води проводять, згідно з планом-графіком, котрий погоджується з міською СЕС. Регулярність дослідження залежить від місця відбору. У «Львівводоканалу» є 11 контрольних точок перед містом, в яких, стверджують хіміки, вода досліджується щоденно. Це насосна станція «Винники», «Сокільники», «Будзень-3», «Карачинів», «Збойск», «Сихів», «Міська смуга», 2 насосні станції нова та стара «Кривчиці» та «Рясне-2». Насосні станції першого підйому – це 180 свердловин, досліджують 2 рази в рік, насосні станції 2-го підйому - 1 раз в тиждень, 3-4 підйому - 1 раз в місяць. Крім того, представники «Львівводоканалу» контролюють тупикові лінії водопроводу та вулиці зі строю водопровідною мережею.
За словами хіміка, існує чимало методів знезараження води: озонування, очищення ультрафіолетовими променями, ультразвуковий, електрохімічний. Проте в промислових масштабах, для великої кількості води, найбільш простим, доступним і дешевим є, власне, хлорування. Ним користуються не лише в Україні, а й у високорозвинутих країнах, адже хлор – це простий мікроелемент, який легко видаляється з води шляхом відстоювання і не завдає шкоди організму. Якби наша вода подавалась із поверхневих джерел, у ній містилися б органічні сполуки, що під дією хлору утворювали б хлорорганічні сполуки, які є канцерогенними та небезпечними для здоров’я людини. У нашому ж випадку просте відстоювання дозволяє позбутись від хлору за годину-дві.
Що стосується наболілого для львів’ян питання про вміст заліза в питній воді, то Надія Щербак запевняє - він незначний і повністю відповідає вимогам ДСТУ: «За вмістом заліза фактично вся вода відповідає нормі до 0,3 мг на літр. В нас є лише один напрямок, що дає підвищений вміст заліза, це водозабір «Бібрка», але там планується будівництво станції знезалізнення, подібної до тієї, що функціонує зараз в «Будзені». Звісно, у різних районах Львова вода є різною. Десь - м’якша, десь – твердіша. Одна має більше заліза, інша практично його не містить. Одна містить більше хлоридів, інша – менше. Однак вода не подається споживачам у чистому вигляді, при подачі вона змішується з водою з інших водозаборів і рідко коли в ній може бути перевищення концентрації та й то на соті відсотка».
Однак чимало львів’ян скаржаться на якість питної води і воліють використовувати її лише для технічних потреб, для пиття ж купують воду в пластикових пляшках або на розлив. Андрій Мончак пов’язує це з психологічними чинниками: «Дуже часто люди купують ту саму воду, з тих самих свердловин, але платять не 2 гривні за куб, а 5 гривень за літр. Тож мені здається, що будь-які скарги є більше в наших головах, ніж насправді. Звісно, можна проводити якісь додаткові заходи з очищення, питання полягає в тому, чи потрібно вкладати в це великі гроші і збільшувати вартість цієї води у кілька разів?»
Водночас Надія Щербак наголошує, що воду, котру доставляють практично до домівок львів’ян у «водовозах», ніхто не контролює: «Львів’яни даремно не користуються водою з крана, оскільки вода, що подається офіційно є перевіреною і має гарантовану якість, а «привізну» ніхто не контролює. Наша лабораторія якось перевіряла цю воду і виявила, що вона практично вся, за винятком відомих брендів, котрі дбають про якість, є бактеріально-забрудненою, невідомо в яких умовах її розливають. Наприклад, у нас був випадок, коли ми перевіряли одну з привізних вод, і виявилося, що ємності заправляли водопровідною водою, газували і продавали».
Львів’яни даремно не користуються водою з крана, оскільки вода, що подається офіційно є перевіреною і має гарантовану якість, а «привізну» ніхто не контролює
Окрім «Львівводоканалу», у Львові є й інші інституції, які цікавляться якістю питної води. Зокрема доцент кафедри хімії і технології неорганічних речовин НУ «Львівська Політехніка» Людмила Савчук розповідає про альтернативні дослідження, котрі проводили працівники їхньої кафедри. Результати дещо відрізняються від офіційних: «Ми проводили визначення стабільності води. При водозаборі, біля самих свердловин, вода була доволі непогана, заліза у ній було не більше, ніж 0,5 мг на літр. Показник 0,5 був ще у Давидові, а вже в колекторі на початку вулиці Зеленої, де вода відводиться по всьому району якість води різко погіршилась - кількість заліза збільшилась до 0,7 мг на літр, а вже в квартирі показник кількості заліза коливався від 0,9 до 1,6 мг на літр. Ми зробили висновок, що якість води, котра подається в наші помешкання, пов’язана з тим, що стан водогонів у нас не найкращий, труби кородують. Погано й те, що вода подається періодично і водогони використовують в реверсному режимі: спочатку водогони використовуються в одному напрямку і домішки, які можуть піднятися з труби, осідають, потім воду запускають у зворотному напрямку, це все піднімається і йде до помешкання».
Як альтернативу заміні водогонів доктор технологічних наук, професор кафедри хімії і технології неорганічних речовин НУ «Львівська Політехніка» Зиновій Знак пропонує розробляти прибудинкові, локальні фільтри: «Ми працюємо над технологією доочищення води, яка подається безпосередньо до помешкання. Непогано було б зробити невеличку очисну споруду в кожному будинку. Вона повинна бути габаритною та працювати постійно. Крім того, потрібно підібрати комплекс методів очищення, адже немає одного методу, котрим можна було б очищати все і від усього. Залежно від якості, рівня забрудненості та призначення води потрібно підібрати цілий комплекс методів».
Що стосується індивідуальних фільтрів, котрі можна купити у магазинах, хіміки в один голос закликають не довіряти їм. Домашні фільтри можуть затримати хіба що залізо та хлор, але всі солі розчинені у воді, тож профільтрувати так легко їх неможливо. Людмила Савчук стверджує, що всі фільтри є неефективними: «Ми аналізували величезну кількість фільтрів. Дорогих, вартість котрих становить понад 5000 гривень, і дешевших. Аналізували роботу німецького мембранного фільтру, працювали з бельгійським фільтром, що працює за принципом іонного обміну. Усі вони є неефективними. В інструкціях або пише те, що з хімічної точки зору неможливо зробити, або робота цих фільтрів негативно впливає на наш організм: дистильована вода вимиває з організму солі кальцію або внаслідок іонного обміну заміщає солі кальцію на натрій».
Модернізація каналізації
Ще одною проблемою, котра загострюється з впровадженням цілодобового водопостачання, є потреба модернізації системи водовідведення у Львові. Ця система складається з понад 600 кілометрів каналізаційних мереж, зокрема головних колекторів, які забезпечують транспортування всього об’єму стоків (в середньому – близько 440 тис. м куб за добу). Зношеність колекторів, особливо в центральній частині міста, є значною: адже деякі з них побудовані близько ста років тому, що ускладнює справу складання детальної карти стану колекторів.
Очисні споруди, попри поступову реконструкцію головної каналізаційної насосної станції, заміну компресорів, побудову цеху зневоднення мулу, потребують негайної модернізації зазначає Ігор Шостак: «За останній час значно змінились пропорції міських стоків: зменшилась частка промислових підприємств та зросла частка стоків від населення і сфери обслуговування. Ми стали використовувати значно більшу кількість побутової хімії (пральні порошки, миючі засоби і т.д.), які не були відомі ще 20 років тому. Виникає питання: чи здатні очисні споруди, перша черга яких введена в експлуатацію 1965 року, а друга 1976-го – якісно виконувати свої функції».
За словами Андрія Мончака, під час реалізації проекту Світового банку Швецьким урядом був виділений 6-мільйонний грант на проведення робіт з модернізації каналізаційних очисних споруд (КОС): «Шведи були зацікавлені у цьому з однієї простої причини: наша Полтва в кінцевому результаті впадає в Балтійське море і призводить до погіршення стану екології у тій же Швеції. Львів та «Львівводоканал» також виділяли кошти, зокрема, на монтаж обладнання: суперекономічних насосів, решіток зневоднення, будівництво нового цеху зневоднення мулу. Усе це покращило якість очищення стічних вод. Крім того, угодою «Про соціально-економічний розвиток Львівської області», окрім питання про водопостачання, передбачено на наступні роки ще й роботи з реконструкції КОС та каналізаційних мереж. Зокрема ми б хотіли щоб уряд профінансував нас з держбюджету хоча б на 40 мільйонів гривень».
Швецьким урядом був виділений 6-мільйонний грант на проведення робіт з модернізації каналізаційних очисних споруд
Але це – тільки частина робіт. Зі загальної кількості 605 км - 150-200 км мереж потребують негайної заміни, адже вони вже відпрацювали свій ресурс. Для того, аби провести їх реконструкцію, Управління капітального будівництва та «Діпрокомунбуд» 2009 року розробили проект, в котрому зазначено, що вартість заміни основних КОС становить 94 мільйони гривень.
Що стосується завершального етапу водовідведення – проблеми використання намулу, Колись цей мул віддавали колгоспам, як органічне міндобриво, але зараз його застосування стрімко знизилося, тож зараз на міських очисних спорудах накопичилося понад 1 млн тонн мулу, й щороку його кількість збільшується на 100 тис. тонн.
І тут шведи прийшли нам на допомогу. У серпні цього року Львів підписав меморандум з Північноінвестиційним банком, який передбачає фінансування проекту реконструкції очисних споруд Львова для обробки мулу. Шведська компанія "Sweco" пропонує видобувати з цього мулу біогаз, який можна буде використати для виробництва електричної та теплової енергії. Як наслідок - шведи обіцяють зменшення кількості мулу і біологічне розкладання основної частини органіки, що зведе до мінімуму проблеми із запахом, та отримання біогазу, який є цінним біогенним паливом.
Що робити з новим біопаливом у Львові вже знають. Зокрема Андрій Мончак пропонує «Львівводоканлу» використовувати його для своїх потреб: «Звісно, ми зацікавлені в тому, щоб виробляти додаткову енергію та біогаз метантенками. Його можна використовувати при спаленні на котельнях, але найкращий варіант, який працює у Вроцлаві та Дрездені: встановлюються газотурбінні установки, які відразу спалюють цей газ на місці і електрична енергія використовується «Львівводоканалом». Тоді «Львіводоканал» зможе відмовитися від придбання великої кількості дорогої енергії у «Львівобленерго», а вироблятиме свою – дешеву».
…і на завершення
Однак бочка меду не буває без ложки дьогтю: є велика ймовірність, що впровадження системи цілодобового водопостачання призведе до зростання тарифів на воду. Однак, за словами спеціаліста зі зв'язків із громадськістю "Львіводоканалу" Уляни Горбатої, про це можна буде остаточно сказати лише за кілька місяців після впровадження системи: "Основною складовою тарифу (близько 40%) є витрати на електроенергію. Впровадження цілодобового водопостачання може вплинути на зростання тарифів у тому випадку, якщо збільшиться обсяг спожитих енергоносіїв. Однак «Львівводоканал» проводить активну енергоощадну політику, замінюючи застаріле обладнання та застосовуючи нові технології. Цьогоріч за кошти уряду виконано величезний обсяг робіт, що допоможе зменшити енергоспоживання на трьох модернізованих насосних станціях та 89 бойлерних. Однак це стосується лише тарифів на холодну воду, щодо тарифів на гарячу воду, які затверджують тепловики – то зміна тарифів залежатиме ще й від витрат на додатково спожитий газ".
є велика ймовірність, що впровадження системи цілодобового водопостачання призведе до зростання тарифів на воду
Водночас треба мати на увазі, що може спрацювати «ефект доміно» і з вирішенням кожної проблеми – з’являтиметься нова, не менш актуальна. Нагальними є питання заміни водопровідних та каналізаційних мереж, колекторів. Особливо це відчутно в центрі міста, де, як наслідок, страждають житлові будинки та бруківка. Наприклад, під проспектом Свободи простягається 150-метровий чавунний водогін, котрий функціонує вже понад сотню років. Його заміна, за оцінками експертів, обійдеться у суму 2,5 мільйона гривень, але ця, як і безліч інших «водних» проблем, чекатиме нового року.