Битва за мир
IQ

Битва за мир

Про миротворчі ініціативи Києва та Москви

Сергій Шебеліст, 11 вересня9751

Пропозиція ввести на Донбас миротворчу місію під егідою ООН, озвучена президентом України Петром Порошенком, два роки тому не знайшла особливого відгуку ні на Заході, ні в РФ. Міжнародна спільнота, залучена до врегулювання збройного конфлікту на Сході, сприйняла цю ідею без ентузіазму й розраховувала залагодити проблему винятково політико-дипломатичними інструментами. Але несподівано з подачі президента РФ Володимира Путіна тема миротворців на Донбасі отримала новий імпульс і стала предметом обговорення.

Агресор у шкурі миротворця

Виступаючи нещодавно на прес-конференції у межах саміту БРІКС у Китаї, російський лідер заявив, що присутність миротворців на Південному Сході Україні була б доречною. Нічого поганого в цьому немає, додав він, демонструючи нібито конструктивність, адекватність і готовність до діалогу.

Але тут-таки ВВП окреслив власне розуміння ролі миротворців: вони повинні гарантувати безпеку насамперед Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, яка працює на Донбасі практично від початку бойових дій, і розміщуватися винятково на лінії розмежування сторін, а не на державному українсько-російському кордоні.

Зауваження, можна сказати, слушне, логічне й раціональне – з точки зору Путіна, звісно. Бо якщо миротворці стануть на ділянці кордону, 400 кілометрів якого Київ тимчасово не контролює, то постачання живої сили і техніки противника стане неможливим або, щонайменше, проблематичним. Без прямої підтримки РФ корпуси окупаційної армії довго не протягнуть. Байки про багаті запаси зброї у шахтах Донбасу росіяни можуть залишити для внутрішнього вжитку разом зі снігурами, трактористами та іншою пропагандистською маячнею.

Погодитися на такий сценарій Москва, ясна річ, не бажає, але перехопити в Києва миротворчу ініціативу зовсім не проти. Путін доручив МЗС РФ внести відповідну резолюцію на розгляд Ради безпеки ООН. Хоча ще недавно Кремль відкидав ідею «блакитних шоломів» на Донбасі, про які жодним чином не йдеться у Мінських угодах.

Водночас це питання вже обговорюють у межах роботи Тристоронньої контактної групи в Мінську. Представник РФ Борис Гризлов заявив, що перш ніж ввести миротворчі сили на Донбас, Київ має вирішити політичний блок питань, насамперед надати ОРДЛО особливий статус на постійній основі. Себто йдеться про юридичне оформлення сепаратистських анклавів, які намагаються «впхати» назад в Україну.

Що більше, росіяни закликають Київ до прямого діалогу із самопроголошеними республіками, вдаючи, що РФ не є стороною конфлікту. Це вам «на голубом глазу» підтвердять усі: і Путін, і Лавров, і Пєсков. Таким чином Росія намагається перевести конфлікт із розряду зовнішнього у внутрішній, показати світові, що це питання переговорів між Києвом, Донецьком і Луганськом, а Москва – лише модератор, який усіляко сприятиме завершенню «громадянської війни на Південному Сході України».

У щирість намірів Кремля не вірять ані в Києві, ні на Заході. Українське МЗС негативно відреагувало на пропозиції Путіна, які спотворюють ідеї та цілі запровадження миротворчої операції, особливо коли йдеться про можливу участь у ній військ країни-агресора чи отримання згоди на її проведення з боку незаконних збройних формувань. Що таке миротворчі сили під егідою РФ – усі мали можливість переконатися на прикладі «примусу до миру» Грузії чи базування російського контингенту в невизнаній «Придністровській Молдавській Республіці».

Активність Москви у просуванні миротворчих ініціатив продиктована постійними і дедалі активнішими закликами до США надати Україні летальну зброю. Сама можливість її постачання наводить на РФ більший жах, ніж конкретний протитанковий ракетний комплекс «Джавелін» в арсеналі ЗСУ. І тому росіяни за всяку ціну намагаються не допустити цього, прикриваючись, зокрема, миротворцями. А що? Жінки і діти, за спинами яких стояли сили «самооборони Криму» і «ввічливі люди», вже були. Тепер будуть миротворці. На це прямо вказує у своєму блозі голова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов.

«Утілення цього простого, але ефективного замислу (введення миротворців, – Zaxid.net) зробить обговорювані нині плани постачання летальної зброї на Україну зайвими і беззмістовними, – зазначає сенатор. – Проти кого його застосовувати, проти миротворців ООН?».

Не змовчав на саміті БРІКС і Путін, натякнувши, що самопроголошені республіки можуть відповісти у зонах конфлікту, чутливих для тих, хто створює їм проблеми (як потенційний варіант – у Сирії чи інших регіонах України). Ще раніше глава МЗС РФ Сергій Лавров, спілкуючись із молоддю на форумі «Територія смислів на Клязьмі», заявив, що новими бомбардуваннями й обстрілами проблему Донбасу не вирішити. Тобто Москва знову шантажує Захід, недвозначно погрожуючи йому новою ескалацією конфліктів у світі.

«Блакитні шоломи» у степах України

Тимчасом Київ готується презентувати й обстоювати свою позицію на вересневій Генасамблеї ООН. Миротворчі ініціативи в Нью-Йорку представлятиме президент Порошенко. Своє бачення глава держави днями озвучив у щорічному посланні до парламенту «Про внутрішнє та зовнішнє становище України». Українська сторона готова до предметної дискусії із членами Ради безпеки ООН, але не відступить від низки принципових питань.

Перша теза – метою миротворчої місії є не консервація російської окупації та легалізація її військової присутності, а забезпечення тривалого миру в ОРДЛО та повне відновлення територіальної цілісності України. Друга – миротворці мають бути розміщені на всій тимчасово окупованій території, включно з кордоном. Судячи із заяв офіційних речників, це підтримують і в уряді ФРН, і в Державному департаменті США. Третя – апріорі неможлива участь у місії представників країни-агресора (зауважимо, що РФ визнана такою постановою українського парламенту, але не на рівні закону, та й формально війни з РФ немає, і це створює певні колізії). Четверта – про узгодження параметрів місії з бойовиками не може бути й мови. П’ята – миротворчі ініціативи не можуть бути підставою для скасування режиму санкцій.

Останнє положення невипадкове, бо щойно Путін став удавати конструктивність, окремі політики на Заході почали говорити про поступове зняття санкцій, так би мовити, авансом. Зокрема глава МЗС ФРН Зіґмар Ґабріель угледів у пропозиціях про «блакитні шоломи» зміну політики Росії, за що її потрібно заохотити. Символічно, що ці заклики русофільського істеблішменту пролунали на тлі рішення послів країн ЄС про чергову пролонгацію ще на півроку секторальних і персональних обмежень, запроваджених проти РФ за анексію Криму.

2015 року пропозиції Порошенка щодо розгортання миротворчої місії під егідою ООН сприймали доволі скептично у світі. Саму її можливість відкидала РФ, яка має право вето у Раді безпеки ООН. Та й друзі України на Заході не випромінювали оптимізму з цього приводу. Натомість, за даними соцопитувань фонду «Демократичні ініціативи» і Центру Разумкова, влітку 2017 року 60% українців підтримали ідею введення на Донбас міжнародних миротворців.

Нині ж сторони врегулювання «української кризи» вже бодай готові дискутувати. При цьому всі розуміють, що розмова про параметри місії простою і швидкою не буде, а високі трибуни і кулуари ООН стануть полем нової дипломатичної битви за мир.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук