Феномен української зради. Хроніки кризи

Зрада проходить через усю світову історію. Починаючи від Авеля і Каїна, і закінчуючи біжучими історичними сезонами, не тільки українськими. Я не дуже люблю легенду про те, що українці найбільш зрадливі.

Якщо вони насправді такі, то що тоді робити з французом Фуше, який зрадив більше десяти політичних систем!? Це великий майстер зради. А поряд були діячі трохи меншого формату.

Варто говорити про те, що зрада присутня в українській історії (як і в історії інших народів), і з цим нічого не поробиш. Але давайте не будемо виводити Україну і українців на перше місце. Наші патріоти, які так люблять говорити про те, що саме Україна першою винайшла колесо і приручила коня, може і зрадіють з цього приводу, що саме вони нібито на першому місці у цьому рейтингу зради. Але я думаю по-іншому.

Я не бачу того, що називають зрадою, в якихось великих масштабах в біжучому українському політичному сюжеті. З однієї простої причини.

Візьмемо, наприклад, добродія Олександра Мороза. Це для нього, по суті, нормальна політична поведінка. Він же походить зі стихії української комуністичної бюрократії, яка впродовж століття робила одне, а говорила інше. І так воно було завжди! Саме такі добродії, як пан Мороз, думають, що це і є автентична політика. Але йдеться тут справді про інше. Про безперестанні експромти, сюрпризи, імпровізації в українській політиці, коли дивишся в бік якогось персонажа, від нього чекаєш чогось того, що тобі треба, - наприкоад, як виборцю чи прихильнику тієї чи іншої суспільно-політичної доктрини, - а він робить щось інше. Тоді добродії виборці - ви ж самі маєте здогадатися, що це за персона. Тоді не голосуйте за неї!

Є ще один аспект. І він більш серйозний, не такий фейлетонний, не такий одвертий. Ми чекаємо від того чи іншого політичного повороту, тої чи іншої політичної стратегії якихось миттєвих змін. А їх немає. І нам видається, що це зрада. Скажімо, нам обіцяли, що бандити будуть сидіти у тюрмах. Однак, ми не замислювались над тим, а що таке українська тюрма в широкому розумінні цього слова як цей самий юридичний простір (а не лише каральний інститут), що в ньому мають опинитися ті персонажі, які недобре себе поводять. А чому нам не спадає на думку, що цей самий простір більш солідарний з тими так званими бандитами, аніж з цим самим абстрактним римським правом?

Тобто, я хочу дещо понизити температуру звинувачень у бік так званих зрадників. Йдеться про те, що уже дуже давно порушена певна норма. Вже давно порушені певні заповіді Ісуса Христа. А ми все чекаємо від цих самих персонажів, інститутів якихось різких позитивних експромтів, сподіваючись, що раптом люди щось зроблять добре. Давайте не будемо чекати, давайте будемо працювати над тим, щоб ці інститути справді поверталися до якоїсь юридичної норми. Щоб ці персони опинилися десь на маргінесі суспільства. Не перетворюймо їх на прем'єрів, віце-прем'єрів, міністрів, голів Верховної Ради і т.п.!

Саме поняття зради - це філологічно-юридичний псевдогарант, що, мовляв, не від нас все це залежить, а хтось добрий прийде і все перемінить. Ні! Має все залежати від нас. Є ж президентський указ про дострокові вибори - давайте тоді готуватися до цих самих виборів. Хай вони пройдуть якнайшвидше, хай навіть після них знов з'являться ті ж самі персони. Але принаймні в режимі певного політично-педагогічного сеансу вони вже будуть трохи іншими. Вони вже не будуть такими агресивними, нахабними, підлими і нерозумними, якими вони були трохи раніше. Тобто, по великому рахунку, замість того, щоб вчитися на кожному кроці, ми починаємо говорити, що Мороз зрадник...