Ігри патріотів

Нелегко нині бути українським патріотом. Але можна. Особливо, коли задля демонстрації свого патріотизму треба виїхати влітку десь на французьку Рив’єру. А ще, коли летіти бізнес-класом чи поселитися у комфортабельному готелі.

Все це, зрозуміло, щоб не розтратити зусиль, які знадобляться для щонайкращого вияву свого патріотизму. Тим більше, що суперниками патріотів будуть наші одвічні вороги - закляті російські недруги та підступні європейські недоброзичливці. Та найважливіші у цій справі, звичайно ж, люди. Адже патріоти - це найдостойніші сини України і найкрасивіші її доньки.

Так, патріотом нині бути нелегко. Не кожному дано врятуватися втечею від буйного, хоч і пригламуреного задля зняття небезпеки, французького бика. Не всім під силу проповзти під обтягнутими в дерматин губковими катками по мокрому від поту і соплів гумовому транспортерові. Мало хто може створити зіграну команду для перемоги у змаганні з баскетболу. А про підтягання на перекладині вгору без допомоги ніг, хоч і з підтримкою живота, про падання з гумових підставок у басейн з холодною водою і таке інше - годі вже й говорити.

Тож не дивно, що за кілька днів чимало патріотів накульгують, носять руки на перев'язі та світять синцями на обличчях, спинах, а часом - сором зізнатись - на сідницях. Але патріот має бути витривалим. Стійко переносити «тяготи і лішенія» патріотизму: якщо батьківщині треба - значить треба нудьгувати за Ненькою на середземноморському побережжі Франції; якщо пересічний українець вимагає - то мусиш давитися усіма тими заливними французькими м`ясами і вишуканими салатами, мріючи про мамине сало з часником і вареники з картоплею. Головне пам'ятати головну заповідь українського патріотизму - справжній патріот має бути зверхнім до всього чужого, незадоволеним розлукою з батьківщиною і завжди хотіти жерти (страви з української кухні, оф корз).

Справитися із нелегкими завданнями демонстрації патріотизму нашим патріотам допомагає доволі чисельна група підтримки: організатори змагань, контужені соратники та наші найпрекрасніші у світі дівчатка. Всі вони, не щадячи живота і горла свого, скандують ці великі імена українських героїв-патріотизму. Наприклад: Сєва-Сєва-Сєва, Ґоша-Ґоша-Ґоша, Маша-Маша-Маша...

Всі наші красуні, задля додання ентузіазму браттям-патріотам, одягнені як одна у штанці камуфляжного кольору, і в тісні, хоч і відверті маєчки. Вони пищать і пітніють, від чого стають ще прекраснішими. Таке видовище не може не привертати увагу мужчин із таборів наших одвічних східних ворогів та наших же підступних західних недоброзичливців. Тож додатковим завданням справжнього патріота, окрім демонстрації патріотизму, є ще й відганяти цих хтивих покидьків від наших найпривабливіших у світі дівчат. Патріот може лише на одну ніч помінятися дівчатами з гідним противником, але при цьому не може допустити жодного залицяння.

Адже «завтра» - додому. А там мати-Україна запитає, чи добре сини-патріоти берегли «золотий генофонд» нації? Чи увігнали в шок своїм патріотизмом народи Сходу і Заходу? Чи дух український не зостав посоромлений сумнівним зближенням з інородцями?

Адже на патріотів дивиться вся Україна. Весь народ сидить перед телевізором у вишиванках і набирається патріотизму. У ці години Президент забуває про проблеми з Конституцією, газом і Чорноморським флотом Росії; прем'єр забуває про проблеми з Президентом; спікер забуває про проблеми з чортами і відьмами у Верховній Раді (а заодно і про потребу запросити попа для освячення приміщення); начальник опозиції забуває про важке кримінальне дитинство і юність. А разом з ними і увесь люд: гірник забуває перехреститися перед спуском у шахту; учитель забуває повторити табличку множення; селянин забуває, що корови не доєні; лікар забуває прокип'ятити шприца для наступного пацієнта; аптекар забуває про рецепт на відпущення трамадолу; прикордонник забуває про нелегальних мігрантів, митник забуває про існування контрабанди; даішник забуває прищепитися ременем безпеки і т.д., і т.п., і тощо.

Так, патріотизм потребує жертв. Ну і пожертв, звичайно. Якщо патріотизм сьогодні ще можливий, то тільки завдяки спонсорам. Бути спонсором - це те саме, що бути патріотом. Тож шануймо спонсорів, любімо спонсорів. Коротше: спонсорам патріотизму наше всенародне, велике і щиросердне - сенкс.

Фото зі сайту novynar.com.ua