Олександр Пашкевич: Львову потрібен сучасний виставковий центр

На перетині ХІХ-ХХ століть Львів мав славу центру виставкового бізнесу, й навіть був серед батьків-засновників Всесвітньої асоціації виставкової індустрії (UFI), покликаної обстоювати інтереси галузі й забезпечувати її сталий розвиток.

Про те, в якому стані сьогодні виставкова галузь в Україні й у Львові зокрема, які особливості її розвитку, кореспондент ZAXID.NET розмовляла з президентом Виставкової федерації України (ВФУ) Олександром Пашкевичем.

- Охарактеризуйте сучасний стан виставкової індустрії в Україні? Що змінилося за останні 10-15 років?

- За цей час виставкова індустрія відбулася як окрема галузь. Адже до початку 90-х в Україні існувало лише два суб'єкти: Торгово-промислова палата та Виставка досягнень народного господарства УРСР, які організовували заходи в Україні і на теренах колишнього Радянського Союзу.

Відтак, на початку незалежності дуже важливу роль продовжували відігравати Торгово-промислові палати, що на початку були практично єдиними центрами досвіду. Згодом з'являються приватні професійні організатори виставок, а також різноманітні види виставкового сервісу.

За десять років незалежності виставкова діяльність в Україні набула сучасних розвинених форм, стала важливим чинником економічного розвитку. Були започатковані виставки практично з усіх економічно та соціально важливих виставкових тематик, сформувалося коло професійних виставкових компаній. На сьогодні у кожній галузі національної економіки сформувалися одна-дві провідні виставки, визначилися провідні організатори. Можна констатувати, що етап формування виставково-ярмаркової галузі загалом завершився.

- Як виникла ВФУ? Яка мета вашої діяльності?

- У середині 90-х назріла потреба керувати процесами в галузі, забезпечувати галузеве координування задля сталого розвитку. У 1997 році була заснована Виставкова федерація України, яка на добровільних засадах об'єднує практично усіх серйозних учасників цього ринку. ВФУ - це професійне галузеве об'єднання, яке має на меті сприяти розвитку виставкової діяльності в Україні, а також - захищати законні права та інтереси її членів.

- Яких успіхів досягла ВФУ за 10 років діяльності?

- ВФУ є ініціатором багатьох важливих для галузі рішень. Галузеві стандарти, боротьба із недобросовісною конкуренцією, проблема прозорості і достовірності виставкової статистики, розвиток професійної освіти і трансфер технологій - це питання, які ми вирішуємо.

Серед найважливіших досягнень слід виокремити Кодекс чесного бізнесу ВФУ, прийнятий у 2003 році. Це - зібрання правил етичного ведення виставкової діяльності та добросовісної конкуренції у виставковому бізнесі, зобов'язання, дотримуватись яких, добровільно беруть на себе виставкові фірми, що працюють в Україні.

Окрім цього, із 2005 року було започаткована державна статистична звітність операторів галузі. Україна - одна з небагатьох, навіть не в СНД, а у світі, хто це робить. Це сприяє як збільшенню прозорості ринку, так і можливості оцінювати перспективи його розвитку.

- Що ВФУ планує зреалізувати у майбутньому?

- Як я вже казав, виставкова галузь - відбулася. Тобто маємо професійних організаторів. Я б міг виділити близько 20 організацій, які уміють проводити заходи на найвищому рівні. Маємо два сучасних експоцентри в Києві - «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа - 22 тис. кв м) і Міжнародний виставковий центр (виставкова площа - 27 тис. кв м); обладнання, яким користуються усюди у світі; окреслилося коло учасників виставкового бізнесу в регіонах. Ми задекларували, що наступне десятиліття має бути десятиліттям розвитку регіонів, і переходом від кількості до якості.

Значною мірою, регіональному розвитку перешкоджає відсутність відповідних виставкових площ. Якщо Київ забезпечений висококласними виставковими площами, то в регіонах ситуація складна. Лише в Донецьку є досить значний виставковий центр - «ЕКСПОДОНБАС», однак і він не може задовольнити потреби міста у повному обсязі, має закриту виставкову площу менше 5 тис. кв м. Поява відповідних виставкових площ змушує виставківців краще працювати, посилює конкуренцію, вирішується питання недобросовісної конкуренції, виставки укрупнюються, проводяться на якісно вищому рівні. Так, коли у Києві відкрилася «КиївЕкспоПлаза», то деякі виставки, які переїхали туди, виросли одразу на 30%.

Ми й далі працюватимемо над розробкою й поширенням єдиних стандартів ведення виставкового бізнесу, намагатимемося скеровувати увагу держави у потрібне русло. Тому на 2007-2008 роки запланована розробка державного стандарту України „Виставкова діяльність. Терміни та визначення", що забезпечило б систематизацію виставкової діяльності.

Працюватимемо і над розробкою переліку та анотацій нормативно-правових документів, які доцільно створювати та першочергово впроваджувати на виставковому ринку України.

Багато уваги слід також приділяти професійній освіті, тому ми ініціюватимемо проведення тематичних семінарів, сприятимемо учбовим закладам у підготовці фахівців з виставкової діяльності та підвищення кваліфікації персоналу підприємств. Необхідно й далі поширювати серед членів ВФУ світовий досвід з виставкових технологій, менеджменту, маркетингу, реклами, сучасних засобів комунікацій.

- Які експоцентри потрібні великим містам?

- Для таких міст, як Львів, Харків, Одеса та Дніпропетровськ, найоптимальнішими є виставкові центри площею 10 тис. кв м. Справа в тому, що одну виставку відвідує значно більше людей, ніж спортивні змагання, і це варто враховувати.

- Очевидно, є загальноприйняті вимоги до таких споруд?

- Так, і це вимоги не лише до площі, але й до місця розташування та інфраструктури. Потрібно добре подумати над забезпеченням доступу для виставківців, щоб їм було легко приїхати із інших міст, країн. Мають бути добре обладнані заїзди, криті і відкриті виставкові площі для таких експонатів, як важка техніка.

З цього зрозуміло, що такий об'єкт недоречно розташовувати у центрі міста, а краще на транспортних розв'язках. Водночас це має бути місце велелюдне, щоб забезпечити відвідуваність. Тому тут мають бути готелі, заклади громадського харчування і розваг.

Сучасний виставковий центр неможливо уявити без сучасних комунікацій. Потрібні конгрес-хол, конференц-зали, обладнання центру телефонним, Інтернет-зв'язком. Також доречно розміщувати банківські сервіси.

Якщо у Львові будуватимуть центр, в якому мають проводитися заходи високого рівня, із запрошенням іноземних учасників, делегацій, то девелопер може звернутися до нас, й отримати фахові поради, як забезпечити вимоги, аби центр відповідав стандартам UFI.

- Якщо ініціатива про будівництво виставкового центру йде від місцевої влади, яку форму залучення інвестицій варто обирати?

- Тут якоїсь єдиної рекомендації бути не може. Якщо в Німеччині практично усі виставкові площі у володінні федеральних і місцевих влад, то в Італії найпомітніші центри - приватні, збудовані коштом інвесторів. Досвід показує одне - це має бути рішення місцевої громади відповідно до місцевих реалій.

- Чи є увага до розвитку галузі з боку держави, і як вона проявляється?

- Я б сказав, що завдяки невтручанню держави галузь відбулася й нормально розвивалася. Однак, якщо на ближчі 3-5 років галузь здатна забезпечувати запити економіки, то на перспективу потрібен розвиток. І було б дуже доречно прийняти програму інвестиційно-інноваційного розвитку галузі в регіонах, щоб вони могли нею користуватися.

- Україну цього року відвідав президент UFI. Які у нього залишилися враження?

- Йохан Вітт чесно признався, що мав певне упередження. Він думав, що їде на окраїну, де справи плачевні, і був приємно вражений. Загалом, його оцінки збігаються із тими, які дав вам я.