ОЖИДІВ. Дежавю. Звичні хроніки абсурду

Колись, за часів СРСР, був такий популярний термін – «окозамилювання». Так от, саме «окозамилюванням» займаються українські посадовці та політики в той час, коли прості ліквідатори аварії під Ожидовим ризикують своїм життям.

Дії влади під час ліквідації катастрофи, що сталася 16 липня, можна охарактеризувати двома словами: бардак та зневага.

Катастрофа на перегоні Красне-Ожидів черговий раз довела некомпетентність та цинізм українських очільників. Звинувачення у непрофесіоналізмі та зневазі до українського народу - серйозний крок, але я зроблю його не вагаючись. Подавайте на мене до суду, якщо я не правий, а заодно запросіть у якості свідків 11 000 чоловік, здоров'ям яких ви продовжуєте ризикувати; потерпілих, що зараз лежать у лікарнях Львова та області; журналістів? які змушені випрошувати у вас інформацію про стан справ на місці трагедії. Бажаєте доказів?

Цистерни спалахнули 16 липня о 16:55. Де урядові заяви про катастрофу? Де попередження про небезпеку?

Львів'яни дізнаються про пожежу від водіїв, що проїжджали повз місце подій. Журналісти намагаються отримати хоча б якусь інформацію, але наштовхуються на суцільну стіну мовчання. Першу інформацію вдається отримати лише о 10-й вечора, коли з моменту аварії вже пройшло 6 годин! Шість годин ефірної тиші, які могли коштувати здоров'я, а, можливо, й життя тисячам українців, що опинились в небезпечній зоні. Лише після цього в Інтернеті почали з'являтися перші заяви офіційних осіб, пішли телевізійні сюжети про катастрофу. Ці коментарі були суперечливими, непевними. Очевидно, влада вкотре не знала, що робити. Ми вкотре чули: «Не робіть галасу, не зчиняйте паніки. Ситуація під контролем». 

Опівночі з'явилося повідомлення МНС області, що о 22:15 здобуто перемогу над полум'ям. Проте згодом виявилося, що фосфор все ще продовжує самозайматись.

Фахівці МНС вважають, що через відсутність вітру отруйна речовина не пошириться на велику відстань і в зоні ризику виявляться тільки прилеглі села. Вони помилились чи приховали справжній стан справ? Можливо, то гумор такий - невелика територія у майже 90 квадратних кілометрів?

Очікується приліт віце-прем'єр-міністра України з питань національної безпеки й оборони Олександра Кузьмука, який повинен у всьому розібратись. Міністр МНС Шуфрич - у Великобританії, і в Україну поки не збирається.

З'являється інформація, що у перші години пожежі отруїлося 16 чоловік, 13 з яких госпіталізовано. 7 з постраждалих - ліквідатори аварії, двоє - працівники ДАІ, четверо -цивільні.

Це герої! Саме так скаже про них Нестор Шуфрич, коли на третій день після аварії все ж приїхав після запаморочливого успіху в Лондоні до Львова і під пильним оком київських телекамер завітав до ліквідаторів у лікарню. Захоплюючись їх відвагою, Шуфрич заявляє, що пожежники навіть не знали характеру вогню, який вони гасять і, незважаючи на це, зробили свою справу до кінця. Схоже, Нестор Іванович навіть не зрозумів, що своєю заявою виніс обвинувачення тим, хто кинув пожежників «на амбразуру» без відповідного захисту та обладнання.  

А що ж люди? Із зони небезпеки починають евакуювати населення: всього - 729 чоловік. Але організовано, автобусами, було вивезено тільки 257. 472 людини виїхали на своєму транспорті. Не готувалися готелі, куди можна було б тимчасово повезти людей. Тим, кому повідомили про загрозу отруєння, пропонували поїхати кудись до родичів.

З'являється версія про підпал або ймовірний теракт. Рудьковский розповідає журналістам, що хтось із залізничників перед аварією чув якийсь хлопок. Керівник львівської міліції заявляє, що версії про підпал або теракт - хибні. На якій підставі? Обстежувати цистерни й залізничне полотно усе ще неможливо через отруйні випари та пекельну температуру. 

Екологи б'ють на сполох. 0,1 г жовтого фосфору - смертельна доза для людини.

Обласна влада заявляє, що загрози для Львова немає, отруйна хмара нейтралізована. Львів'яни не вірять. Війська в бойовій готовності.

Начальник управління охорони здоров'я Львівської ОДА Ігор Герич говорить, що небезпеки немає, але жителям зони ризику пропонують завішувати вікна мокрими ганчірками, не виходити на вулицю й не випасати худобу. Пройде небагато часу і він скаже, що небезпеки більше немає. У 90-кілометровій зоні можна жити, випасати худобу, пити воду. Він випромінює оптимізм, але число отруєних постійно зростає. Чому?

У двох населених пунктах - Ангелівка й Лісове - концентрація фосфорного ангідриду в повітрі перевищує норму в 23 рази!

Незабутнє враження справив на мене Кузьмук, який називає катастрофу другим Чорнобилем, але до вечора міняє свою думку на протилежну. На екрані телевізора Кузьмук виглядає якось дивно. Його хитає як п'яного, очі й обличчя червоні. Можливо, він, перебуваючи на місці аварії, отруївся фосфором?

Рудьковский намагається перекласти відповідальність на казахів.

Колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк використовує трагедію, щоб помститись своїм опонентам, та заявляє, що насправді цей фосфор не з Казахстану, а... з Донецька.

Активно піаряться на біді політичні партії, виступаючи з офіційними заявами та рекомендаціями на кшталт: наслідки катастрофи треба негайно ліквідувати, винних - покарати.

Ющенко доручає ліквідувати наслідки аварії у десятиденний строк. На підставі яких розрахунків? Чи до біса ці розрахунки, хіба не достатньо, що Віктор Андрійович так хоче?

У Львові з'являється 9 цистерн з написом «KAZPHOSPHATE, желтый фосфор, ядовито, огнеопасно». На місці катастрофи було 15 цистерн. Шість з них перевернулись, решту кудись відбуксували. Куди? Можливо, у Львів? Нестор Шуфрич не впевнений, де цистерни, і не може назвати їх точне місцезнаходження. Більше двох годин влада Львівщини не може прокоментувати факт наявності цистерн та, зокрема, той факт, що букви маркування на «львівських» цистернах такі ж, як і на цистернах з місця катастрофи.

Цистерни зникають так само таємничо, як і з'являються. Офіційна версія влади - це порожні цистерни, які вертались у Казахстан з Польщі.

Вони дійсно порожні? Хотілося б вірити...

Олександр Кузьмук назвав цю катастрофу другим Чорнобилем. На мою думку, його даремно за це критикують. Ожидів дійсно став другим Чорнобилем, але не за масштабами катастрофи, а через аналогічні помилки, зроблені керівництвом країни та області під час ліквідації пожежі та наслідків катастрофи.