Прєлєсть як стан духовного самообману. Хроніки маразму

Є такі старописні дон-кіхоти, стародруки, які в ілюзіях ілюзорно ніби кидаються на ілюзорні вітряки. Але це також ілюзія. Є такий фокус. Є такий цирк. Є така реальність. Тепер це називається енциклопедично: гіперреальність та симулякри.

Хоча, є набагато цікавіше за звучанням слово, що є дуже близьким до парафії, де будуються всі тексти про Українську Помісну Церкву. Є таке гарне слово - прєлєсть (стан духовного самообману).

Українська Помісна Церква, про яку так пише пан Сверстюк та інші правовірні, є звичайною рожевою мрією і мильною бульбашкою, за якою приховується реальний стан у сучасній Церкві (взагалі і в українській зокрема). УПЦ - це ще одне новоявлене словоутворення, як і свобода слова, абстрактне словосполучення, яке існує саме по собі і яке немає жодного практичного втілення. Воно означає те, чого в житті не існує.

Вже одного разу над Йоною зійшов кущ невідомого для науки походження. Старозавітній пророк покайфував в тіні лише один день, на наступний - кущ всох. І Йона репетував над долею куща більше, ніж над долею міста, загибелі якого він так чекав, і до якого він, нарешті, добрався після своєї втечі в протилежному напрямку.

Історія ніколи нікого не вчить. Дивно, що біблійна історія не вчить людей, які б мали ту ж Біблію щодня принаймні читати, не пишу вже про більше. Але читають і не бачать, або не хочуть побачити. Дивно, скільки в нас розпатякують про Сковороду, але ніхто так і намагається зрозуміти, про що ж він писав.

Наївні думають, що УПЦ вирішить усі проблеми. Але вони не наївні. І проблеми вирішуватись не будуть. Чи перестане смердіти померлий і чи оживе він після того, як одягнути його в новий костюм? Модні і нові шати з крутих церковних бутіків не приховають смороду. І справа не в Берії, не в Сталіні, не в Марксі і не в Лєніні. Вони просто гарна відмазка.

Є якийсь такий сон. Є та ж імітація. Інерція. Які і були завжди. Нерозуміння цього і підштовхує богоносців до наслідування перших (золотих) віків християнства. Відчувають ж вони що щось не так. Не туди йдуть. Одного (і чи одного?) разу Йона вже пішов не туди. Це - Ніцше. Це постійне повторення ситуацій, в які потрапляє Церква. Все по колу. Це вже - Екклезіаст. Ім'я Йона, до речі, перекладається як голуб (всі необхідні зв'язки з цим словом згадуйте самі).

Завжди справді віруючих є дуже мала кількість, всі інші - істинновіруючі, фанатики, які мало чим відрізняються від мусульманських фундаменталістів, яких так матюкають, з огляду на віртуальний образ Бен Ладена і „його" невіртуальні подвиги.

Можна багато відмазуватись, говорячи що всі вони люди, і що всі вони грішні, що є Церква небесна, і що є вона земна, але такі речі (не нові, а просто звичайні) як тотальна і повальна симонія; відмивання грошей на будівництвах церков, монастирів і семінарій; голубизна єпископів і священників (хай трахаються хоч з кониками-стрибунцями, але потім не триндять про любов і благодать); висвячування через постіль єпископа; купівля парафій; викрадання автомобілів (ще свіжі львівські факти); термоядерне лицемірство і брехня; співпраця з певними органами - це щось більше, ніж звичайні гріхи і навіть незвичайні.

Не туди йдуть ці сліпі поводирі для сліпих. Від часу Христа нічого не змінилось. І з'явився би він зараз - його б знову розіп'яли. І ці бабулькі-комсомолки кричали б про то в перших рядах. А конформісти-обивателі, які ходять до церкви раз на тиждень, стояли б, схиливши голови, і спокійно б дивились за видовищем. Класним реаліті-шоу.

Чому пан Сверстюк та інші богоносці не напишуть про плінтусний рівень освіти і повну відсутність самостійного мислення у переважної більшості священиків? Може тоді питання про відродження УПЦ відпаде (на часі)? Що можуть позитивного навчити „забиті селюки", навіть і з міста, - переважно з яких і формується священиче середовище? Красти мобілки? Про яке духовне учительство тут йдеться?

Наскільки авторитетний голос Церкви в суспільстві у наш час? Спитав риторично...

УПЦ - є лише втечею від вирішення реальних проблем. Інфантильною втечею від реального погляду на стан речей в тому, що називається Церквою. Це приховування, прикривання.

Все таємне колись стане явним. Це вже Апокаліпсис, що перекладається як відкриття, виявлення. Виявлення чого?

Фото з сайту zhurnal.lib.ru