Жорстка Британія на камерній сцені

Нещодавно на DVD вийшла офіційна копія фільму «Мрія Касандри». Для любителів укомплектовувати свої колекції домашнього відео - це хороший привід прикупити ще один диск, а для шанувальників творчості режисера Вуді Алена - ще одна хороша нагода вже не в кінозалі, а вдома у зручний час переглянути чергову майстерну роботу прижиттєвого класика.

Історія кінокартини розгортається в Британії, як і в двох попередніх роботах Алена, хоча тепер, на відміну від жорстких перипетій стосунків сильних світу цього, маємо історію майже пересічних братів-британців. Перший, герой Коліна Фарела, «бухаючий» автомеханік, що має давню і непереборну пристрасть до азартних ігор; другий, якого грає Еван МакГрегор, чемно допомагає батькові в менеджменті сімейного ресторану, але мріє про втечу до Голівуду з новою коханою, гарною акторкою одного з місцевих театрів.

В один прекрасний момент обидва брати стають перед нагальною потребою серйозних фінансових ін'єкцій: перший програв в карти суму, яку, аби віддати, то потрібно продати, напевно, нирку; другий знайшов можливість серйозних капіталовкладень в перспективний готельний бізнес на каліфорнійському узбережжі. В той момент хлопакам би сісти-подумати, продати по одному внутрішньому органу і доживати життя без проблем і зайвого напруження, але це не зав'язка фільму, це лише ліричне інтермецо.

На маленькій камерній сцені «Мрії Касандри» виникає добрий дядько-мільйонер, який, зважаючи на палку родинну любов до племінників, готовий підкинути їм грошенят, а взамін лише просить про одну послугу - вбити людину, що може в суді засвідчити те, яким таким негарним та протизаконним чином дядечко заробив той свій перший мільйон, при чому прохання про вбивство також озвучується як допомога родині, бо «сім'я - це сім'я, а кров - це кров». І ось тут починається вся класична кров, любов і риторика. Остання майстерно прописана й «буяє» в кожному діалозі.

До речі, про кров. Вуді Ален ніколи чітко не любив показувати скривавлені тіла, навіть якщо в покійника з відстані одного метра зарядили з дробовика. Цю свою традицію режисер довів до апогею в «Мрії Касандри», де не те що труп не показують, там навіть пістолети зроблені за якоюсь дитячою схемою: при пострілі видають звук чи то поцокування каблуків, чи то клацання дверного замка. Всю свою кров старий майстер виливає в напружені сцени внутрішнього примирення з майбутнім вбивством, а ще більше - внутрішнього відторгнення того, що вже зроблено. Тут і роботизована міміка Евана МакГрегора, який в крупних планах тримається настільки сильно, що жорсткість моменту відчувається в русі кожного лицевого м'яза; тут також приречений в кожному своєму русі герой Коліна Фарела, який половину фільму грає невідому йому фразу з творчості гурту «Самое Большое Простое Число»: «что б ты не делал, все равно ты обречен». Коли дивитися на постійну напругу між двома героями, пригадуються душевно-емоційні внутрішні битви Родіона Раскольнікова. Достоєвський зумів посадити в одне тіло і внутрішнього адвоката, і прокурора, Ален же розділив ці ролі між двома братами, хоча дуже вміло «змазав» межі їх «внутрішніх гінпісів», і на цьому надзвичайно майстерно запустив напругу, яка, то припливами, то відпливами, постійно коливається в кожній сцені фільму.

За п'ять хвилин до того, як почнуться титри, в своїй голові ви приготуєте безліч фіналів, але аж ніяк не той, який запланував цей хитрий дідусь. Розв'язка блискавична, неочікувана і, як виявляється, єдино можлива - Каїн і Авель випадково міняються ролями і роблять щось таке, про що з героїв фільму можуть говорити лише поліцейські детективи.

Вуді Ален ще в тих далеких 90-х прославився жорсткими картинами зі значним рівнем іронії та сарказму, особливо на горіхи діставалося жителям його рідного Великого Яблука. Останні ж три роботи режисера-сценариста все більше пресують скрипучим навантаженням і не дають ані найменшої можливості для усмішки. Особливо «Мрія Касандри» - немилосердно сіра драма без жодних домішок інтелектуального британського гумору, яким так любив послуговуватися Ален, знімаючи у Штатах.

Є, щоправда, надія на зміну творчого ритму майстра, оскільки останній його фільм майструвався на жагучій землі емоційного Піренейського півострова, а якщо територія зйомок так само сильно впливатиме на остаточний продукт, як у випадку з картинами британського періоду, то потрібно чекати нового і все того ж улюбленого Вуді Алена, що розкаже чергову історію, якої ми ще не чули.

Фільм: Мрія Касандри (Cassandra's Dream)

Режисер-сценарист: Вуді Ален

В ролях: Колін Фарел, Еван МакГрегор, Хейлі Етвел, Том Уілкінсон

Фото з сайту kinorip.ru