„Коаліція для Львова”. Львів’яни в КПУ, СПУ, ПР

Цією публікацією ZAXID.NET продовжує серію статей про потенційних львівських лобістів у майбутньому українському парламенті. Загалом, майбутніх „львівських” нардепів ми поділили політично – БЮТ, коаліціянти (Партія регіонів + СПУ + КПУ) та мегаблок („Наша Україна – Народна Самооборона”). Сам аналіз (аби уникнути звинувачення у політичній заангажованості) подаватимемо згідно з алфавітом. Окрім цього, абсолютно всіх потенційних парламентарів, незалежно від їх політичної приналежності, дозволимо собі виокремити декілька груп, що умовно називаються так: „менеджери”, „спонсори”, „бренди”, „перебіжчики” та „випадкові люди”. Отож, згідно із українським алфавітом, після лобі від БЮТ представляємо Вашій увазі львівське лобі від „коаліціянтів” – представників трьох партій: Комуністичної, Соціалістичної та Партії регіонів.

У спочилому в Бозі парламенті V демократичного (?) скликання представники нижче описаних політичних сил об'єдналися у коаліцію, остаточно шокувавши ще одурманених Майданом громадян. Як про це писав тоді київський оглядач Юрій Луканов: „Такий хитрий стався обман, якщо з виборців хтось не допер: те, що досі звалося клан, - коаліція зветься тепер".

Та туман розвіявся, виборці „доперли". „Допер" і президент, розпустивши парламент. Тепер колишні „коаліціянти" готуються до нової спроби - хто з впевненістю у перемозі, а хто contra spem spero на диво 1 жовтня.

Є серед цієї когорти „обнадієні" та „безнадійні" львів'яни. Хтось з них навіть „допре" до парламенту. Отож, „коаліційне" львівське лобі майбутньої Верховної Ради наразі виглядає так.

Частина І

Комуністи

Щодо львів'ян, їх у партійному списку КПУ, на перший погляд, достатньо. Зокрема, вже двоє у першій десятці: №6 - Адам Мартинюк та №9 - Олександр Голуб. Далі: під №44 - перший секретар ЛОК КПУ Олександр Калинюк, №109 - другий секретар ЛОК КПУ Євген Мазур, №241 - інженер Юрій Ткаченко, №380 - журналіст Володимир Синьоокий та №415 - другий секретар Бродівського районного комітету КПУ Ілона Семенова.

Навіть за найкращого розташування планет (чи, у даному випадку, п'ятикутних зірочок) максимально прохідним є „головний комуніст Львівщини" Олександр Калинюк. Решті доведеться, стиснувши зуби, продовжити „орати" партійну цілину Львівщини і вірити у світле майбутнє. Проте, вважати віце-спікера останнього парламенту Адама Мартинюка львів'янином - це дурити самих себе. Тому майбутнього львівське лобі теоретично (наголошуємо на цьому слові) може бути на плечах двох Олександрів - Голуба та Калинюка. Але практично шанси „головного комуніста Львівщини" є мізерними. Відтак, лобіювати інтереси загалом не комуністичної Львівщини зможе єдиний комуніст-львів'янин - Олександр Голуб.

Олександр Голуб. Людина, котра знає, що існує День незалежності України, але у цю незалежність не вірить, є типовим комуністичним „брендом". Прагматик за своєю суттю, цей колишній львівський журналіст вважає Комуністичну партію „прагматичною" і переконаний, що вона „не допустить диктатури" у новій Раді. Що ж стосується Львівщини і лобіювання її інтересів - ми пам'ятаємо, як товариш Голуб „достойно" „пролобіював" у парламенті питання визнання Голодомору. Думаю, львів'янам цієї „послуги" достатньо на кілька каденцій наперед.

Олександр Калинюк. Один із найпалкіших ініціаторів відставки чинного президента є „архибрендом" комунізму по-львівськи. Зрозуміло, що, потрапивши до парламенту, головний комуніст Львівщини лобіюватиме для громадян світле майбутнє. У його розумінні - це покаяння нинішньої влади за зруйновані заводи, винищені інститути та розкрадені колгоспи, а також ідеї на кшталт „Come back to USSR" чи визнання ОУН-УПА злочинцями проти людства.

Соціалісти

У списку кандидатів в народні депутати від СПУ найвище місце серед львів'ян у першого секретаря ЛОК СПУ Сергія Гончарука - 65. Однак, зважаючи на те, що на минулих виборах соціалісти привели до парламенту 33-ох осіб, а на цих партії Мороза пророкують у кращому випадку подолання 3% бар'єру - львівські соціалісти Верховну Раду України VI демократичного скликання бачитимуть хіба по телевізору.

Тому не гаятиму даремно Ваш час.

Партія регіонів

Як співається у гімні Партії регіонів - „Регіони України - щастя кожної родини". На Львівщині біло-блакитні безпосередньо ощасливлять кілька родин. Політичну кар'єру далеко не львівської і не галицької (за духом і капіталом) Партії регіонів втілюватимуть у новому парламенті небагато львівських достойників. Зокрема, у прохідній частині списку це: №3 - Тарас Чорновіл, №48 - Ганна Герман, №67 - Олександр Лавринович, №98 - Володимир Зубик, № 128 - Володимир Горошкевич, №154 - Петро Писарчук.

Не менш достойні громадяни виявились за бортом „прохідного" вітрильника біло-блакитних. Навіть найзапекліший ненависник Партії регіонів, який має уявлення про львівське партійне життя, здивований „непрохідністю" головного „регіонала" Львівщини Олексія Радзієвського, 257 місце якого виглядає на банальний „кидок". До слова, у „непрохідній" частині списку також опинились екс-губернатор Львівщини Олександр Сендега та екс-мер міста Винники Сергій Уваров - 273 та 289 місця відповідно.

Та повернемось до тих, хто „на палубі".

Тарас Чорновіл. Один із найбільш рейтингових політиків-львів'ян взагалі є типовим „брендом" біло-блакитних (ще й з „брендовим" для Галичини прізвищем), котрий практично „живе" на телеекранах, і коментує звідти все, що тільки можна коментувати. Цікаво, що цей політик ніколи не претендує на „жирні" бюрократичні крісла, чим, мабуть, і задовольняє партію. А сам Тарас Чорновіл цілком задовольняється роллю оратора. Та важливо те, що він потрапив до невеликого переліку політичних авторитетів загальноукраїнського масштабу. Чорновіл - один із не багатьох львів'ян, які працюють на всеукраїнському рівні, не втрачаючи при цьому своєї пікантної „львівськості". Інша річ - чи усім така пікантність до вподоби.

Ганна Герман. Колишня львівська журналістка, екс-прес-секретар прем'єр-міністра Віктора Януковича поступово набрала статусу „бренду" - бренду прагматизму, ділової хватки і жіночності (хоч сама пані Герман вважає натяк на стать дискримінацією за статевою ознакою). Ганна Герман - це одне з пізнаваних у Галичині облич Партії регіонів, так би мовити, більш привабливе обличчя цієї політичної сили (і стать тут зовсім не грає ролі).

Володимир Зубик. Невідомий у політичних колах працівник одного із благодійних фондів став першою ластівкою, що знаменувала майбутній розпуск парламенту. Перший депутат, який залишив власну фракцію (на той час БЮТ) заради світлого майбутнього при владі, заслуговує на статус „перебіжчика" (навіть „перебіжчика-піонера"). За словами самого Зубика, мандат у Партії регіонів вдвічі дешевший, ніж у БЮТ - може, фінансовий зиск у цьому питанні був ключовим чинником. Який зиск „регіонам" від Зубика - наразі загадка. Про зиск Львівщини від діяльності цього нардепа говорити й поготів.

Володимир Горошкевич. Кумедно, але ще у квітні 2007 року цей „регіональний" кандидат був у списку кандидатів у нардепи від... ЛОО Народного Союзу „Наша Україна" (тоді серед 11 осіб, запропонованих у список НСНУ, львівські партійці без рейтингового голосування довірили місце лише двом: Володимиру В'язівському та Володимиру Горошкевичу). Горошкевич є гібридом „перебіжчика" та „випадкової людини", чия поява у біло-блакитному списку не особливо дивує (саме там під №100 опинився і його патрон - бізнесмен Василь Хмельницький).

Петро Писарчук. „Менеджер", єдиний зі вказаного списку, котрий реально проживає у Львові. Керівнику обласного виборчого штабу біло-блакитних настільки вдається бути своїм серед чужих і чужим серед своїх, що львів'яни його подекуди напряму не асоціюють з Партією регіонів (як, скажімо, під час виборів мера Львова 2006 року). Цей феномен, підкріплений амплуа доброго господарника та мецената, часто викликає симпатії навіть у симпатиків „помаранчевих". Вочевидь, саме на це й розраховує партія. Та на що розраховує Петро Писарчук? І, зрештою, на що розраховувати львівській громаді, зважаючи на два попередні розрахунки?..

Частина ІІ

Кожному з потенційних депутатів Верховної Ради України VI демократичного скликання від вже колишньої коаліції ми поставили стандартні запитання: „Що вважаєте найбільшою Вашою заслугою чи здобутком за часи депутатства для Львівщини (звісно тим, хто має парламентський досвід), і що Ви обов'язково зробите для Львова й області, ставши народним депутатом?".

Щоправда, ці запитання ми поставили не усім майбутнім нардепам.

Так, на думку автора, питати про якісь обіцянки панів Зубика та Горошкевича - як мінімум, не коректно по відношенню до виборця, котрий вже одного разу проголосував за них у складі інших політичних сил, а потім отримав прикре розчарування. Йдеться про те, що немає сенсу брати обіцянки з людей, котрі вже одного разу зрадили.

Що ж стосується пані Герман, при усьому моєму особистому захопленні цим політиком, вважаю не коректним задавати їй питання саме про відношення до львів'ян. У цьому мене переконало інтерв'ю Ганни Герман „Львівському порталу" від 28 листопада 2006 року. Цитата: „Я народилася, росла і розпочала свою кар'єру у Львові, але я обиралася не від Львова, а від Партії регіонів. Я маю київську прописку, живу в Києві і вважаю себе киянкою. І хоча в душі поважаю галичан, проте не вважаю себе представником від Львівщини у ВР... Я лобіюватиму інтереси України. І, насамперед, тих людей, які голосували за Партію регіонів. Це несправедливо - прийти до ВР завдяки голосам одних людей, а відстоювати інтереси інших". Думаю, львів'яни зі мною згодні.

Решта ж коментарів пропонуємо вашій увазі:

Олександр Голуб: „Я вважаю, що ті закони, які ми приймаємо, у будь-якому разі будуть значення мати і для Львівщини. Що стосується попередніх рішень, важливим був законопроект щодо статусу гірських населених пунктів - тоді ми цей законопроект підтримали, і я особисто агітував усю фракцію його підтримати. Думаю, що це один із тих нормальних законопроектів, який безпосередньо впливає на життя частини мешканців Львівщини.

Щодо майбутнього - думаю, ті проблеми, які стоять перед нашим регіоном, вони стоять і перед іншими регіонами - це і безробіття, і екологія, і збереження архітектурної спадщини, і створення нових робочих місць, і податкове законодавство. Бо неможливе прийняття законопроектів, які стосуються окремих територій".

Тарас Чорновіл: „На мою думку, основним здобутком було те, що вдалося у 2003-2004 роках розв'язати ряд проблем з кількома довгобудами - в першу чергу, із сихівським мостом - і залучення фінансування як з Державного бюджету, так і з Укрзалізниці на потреби Львова.

Що стосується майбутнього. Я вже безпосередньо у Львові не працюю - мене закріпили за Тернопільською областю. Але для Львівщини, я думаю, основне завдання - це створення нормальних правил гри, коли люди, які живуть на Львівщині, не будуть залежні від того, хто і як в Києві там собі щось задумає. Йдеться про мовне питання (бо є різні позиції у різних партій щодо цього), фінансові бюджетні питання (у контексті розподілу коштів) тощо. Тобто - це децентралізація влади, яка, як на мене, для Львова сьогодні надзвичайно потрібна. Львів - це серйозне місто, яке має достатній індустріальний та інтелектуальний потенціал. І без децентралізації влади у Львова нормального розвитку не буде".

Петро Писарчук: „Робив, бігав по міністерствам, говорив, переконував, лобіював якість програми, кошти, машини... То суєта суєт. В Верховній Раді я 50% часу марнував, бо ми займалися не роботою, а криками, блокуваннями, ламаннями мікрофонів... Зрештою, усі ви це бачили...

У парламенті я робив усе, що міг, аби людям жилося краще. А що вважав би для себе справою життя - дуже б хотів, аби Верховна Рада прийняла закон про особливий статус міста Львова. Цей закон вже є розроблений і зареєстрований у Верховній Раді. Але, на жаль, усі ці останній події не дали можливості його прийняти".

Частина ІІІ

Колишнім і потенційним колегам по парламенту, які представляють різні політичні сили, ZAXID.NET поставив запитання: „Що Ви вважаєте найбільшою заслугою депутатів вiд коаліції перед громадою Львівщини та якого позитиву може очікувати Львівська область від майбутніх нардепів від КПУ, СПУ та Партії регіонів?".

Андрій Шкіль: „Що стосується заслуг перед Львівщиною депутатів від сил коаліції - мені, чесно кажучи, важко щось особливе пригадати... Окрім то, що Петро Писарчук є власником ринку „Південний" (де працюють львів'яни), більше нічого на думку не спадає.

Щодо майбутнього парламенту, я сподіваюся, що львів'яни-депутати робитимуть усе можливе для сприяння розвитку міста Львова, насамперед, як важливого економічного регіону. Також дуже сподіваюсь на те, що вони, перебуваючи у Верховній Раді VI скликання, будуть інтереси Львова і львів'ян ставити вище, ніж свої партійні інтереси".

Володимир В'язівський: „Наскільки я пригадую, в свій час голова Львівської ОДА Петро Олійник збирав усіх депутатів, вихідців із Львівщини, та тих, хто має стосунок до регіону, і чітко подавав їм ситуацію головних проблем Львівщини (промоніторених обласною адміністрацією та радою). Наскільки я пригадую, реальні пропозиції (і це можна перевірити на сайті Верховної Ради) серед депутатів від коаліції подавав лише Олексій Радзієвський. Щодо решти - такого не пригадую.

Що ж стосується майбутнього скликання, наразі це складно прогнозувати".

Замість висновку

Як бачимо, завдяки коаліціянтам лобі Львова та Львівщини у майбутньому парламенті буде не надто потужним. Втім, можливо, це і є оцінка їх реального місця? Бо мешканці Міста Лева для „коаліційного" об'єднання виглядають чужими, як і особи, що покликані їх представляти. А рідними та близькими виявляються тільки люди, які принесли власні переконання і думку земляків про себе в жертву іншим інтересам.

Тому для більшості шанованого „коаліційного" паньства депутатство буде лише формальною перепусткою до високого політичного статусу. Перепусткою, яка забезпечить реалізацію певних інтересів чи просто власне забезпечення.