Кожен мер на свій манер

Кожен із цих поважних панів у свій час посідав крісло міського голови Львова. Прийшовши у Ратушу переможцем, новий мер під схвальні оплески достойників-депутатів слізно присягався служити Львову і його громаді.

Кожен з них «служив» – як вмів і як бажав. А згодом кожен покинув це крісло - хто для наступників, хто із примусу (знову під вже іронічні оплески згаданих депутатів).

Вони керували Львовом у різний час - на піку демократичних перетворень, під час політичної кризи і економічного піднесення. І кожен з них залишив свій слід у історії нашого міста і сам став частинкою цієї історії.

Як з плином часу вони оцінюють власну роботу і роботу своїх «колег», що думають про Львів і за чим сумують. Колишні міські голови Львова Василь Шпіцер, Василь Куйбіда і Любомир Буняк відповіли на однакові запитання.

1. Головне Ваше досягнення на посаді міського голови Львова?

2. Що хотіли зробити, але не вдалося/не встигли/Вам не дали реалізувати?

3. Хто з Ваших попередників/наступників був ефективним мером для Львова і у яких сферах?

4. «Золотий час» для Львова сучасного був? Коли і чому?

5. Що, на Вашу думку, вдалося, зробити в управлінській системі міста, порівняно із радянським Львовом?

6. Чи сумуєте за мерською посадою?

7. Хто, окрім Вас, був найкращим мером для Львова?

Василь Шпіцер, мер Львова у 1990-1994 роках:

1. «Про це колись дуже гарно сказав один поважний чоловік: «Пане Шпіцер, Ви та людина, яка «зняла» у Львові пам'ятник Леніну і «поставила» пам'ятник Шевченку». Це, коли говорити ідеологічно.

У сенсі господарки - у місті збудовано чотири великі школи, дитячу лікарню на вул. Пилипа Орлика, побудовано дороги, зроблено Гамаліївське водосховище тощо.

2. Знаєте, я розгорнув роботу щодо розв'язання проблеми води у Львові. По-перше, був намір встановити лічильники, як мінімум, у кожному будинку (щоб знати, куди вода пропадає) та запустити Верхньобузький водозабір на 80 тисяч кубометрів води. Також не завершив ремонту доріг і не встиг «запустити» трамвай на Сихів. Словом, плани були великі і їх було багато.

3. Найбільш ефективним, відданим і працьовитим мером для Львова був В'ячеслав Секретарюк. Це був чудовий господарник. Я переконаний, що 95% роботи мера має займати саме міська господарка.

4. Це 1990-1991 роки. Ми здобули незалежність і Львів почав відновлювати своє історичне обличчя - повертались назви вулиць, ставала українська школа, відновились церкви та синагоги, позносили більшовицькі пам'ятники.

5. Основне досягнення в управлінській системі Львова зробив я - я ліквідував районні ради. Адже райради були ефективними ще при старій владі - це були фактично виконавчі органи, зроблені під тодішню партійну систему. Після ліквідації партії районні ради у Львові перетворились на страшне гальмо - вони мали певні повноваження і нуль зобов'язань...Можливо, я і вибори наступні програв, бо на мене шість сотень львівських районних депутатів, так би мовити, образу затаїли.

6. Зараз ні. Тривалий час мені було шкода, що просто не зроблено задумане. Але... Час - він добрий лікар. Тепер я на це дивлюсь збору і трішки, може, згор - словом, по-філософськи.

7. Тільки Секретарюк. Бо мер - це не паради робити, в мантіях ходити і портрети свої розвішувати, а займатись господаркою міста».

Василь Куйбіда, мер Львова у 1994-2002 роках:

1. «На посаді міського голови мені довелося працювати у дуже важкі часи: Львів здійснював тиск на офіційний Київ, домагаючись демократизації суспільно-політичних відносин і проведення глибоких соціально-економічних реформ. Державна влада нас не розуміла, наші ідеї не сприймала і, відповідно, намагалася нас поставити на місце, а міський голова Львова був єдиним в Україні міським головою з сім'ї політв'язнів.

В економіці спостерігався найглибший спад за всі роки незалежності, панувало безробіття, галопувала інфляція. А ми будували школи, поліклініки, використовуючи нові технології, розгорнули системні роботи з ремонту доріг. Почали першими в Україні за новими технологіями перекладати трамвайні колії, роблячи рух по них безшумним, міняти теплотраси, використовуючи попередньо ізольовані труби. Створювали умови для розвитку дрібного і середнього бізнесу. Першими в Україні ми провели комплексний ремонт проспекту Т.Шевченка (Хрещатик у Києві відновлювали після Львова), провели реконструкцію парку Б.Хмельницького, парку «Високий Замок». Місто було визнано найкращим містом України, перемогло у конкурсі з благоустрою, який організував Кабінет Міністрів України.

Зміцнювали авторитет Львова на міжнародній арені. Міський голова Львова кілька років очолював українську делегацію у Конгресі місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ), першим з українців був обраний віце-президентом КМРВЄ. Приїзди найвідоміших людей світу до Львова нікого не дивували: З.Бжезинський, Х.Клінтон, Іван Павло ІІ. Саміт президентів Центральної і Східної Європи, європейський економічний форум проходили у місті, яке уже знав весь світ, центральна частина якого була занесена до Списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Але не це я вважаю основним. Найбільшим нашим здобутком, вважаю, була зміна психологічного клімату в місті. Ми зупинили війну всіх проти всіх і заклали умови порозуміння і єднання. Велика заслуга в цьому ієрархів усіх релігійних конфесій Львова. Я вдячний їм за співробітництво, за їх активну громадянську позицію.

2. Не встиг завершити проект цілодобового забезпечення міста водою. Планував зробити це до 2007 року. Не вдалося також розгорнути проект будівництва у Львові метрополітену і нового району, хоч значна частина підготовчих робіт була проведена.

3. За радянських часів - В'ячеслав Секретарюк, у роки відновленої незалежності - Богдан Котик. Обоє мали широкий світогляд, системне бачення міста як єдиного організму. Обоє доклали багато зусиль для розвитку житлово-комунальної сфери, а Б.Котик - ще і для зміцнення української ідентичності Львова, розвитку його міжнародних стосунків.

4. Вірю, що «золотий час» для Львова попереду. Багато соціально-економічних проблем потрібно розв'язати для того, щоб у місті жилося комфортно, за європейськими стандартами.

5. У 1994 році, не зважаючи на відсутність у Конституції України навіть згадки про місцеве самоврядування, всупереч офіційному Києву ми здійснили реформу управління містом. Згодом прийняли Статут міста. З радянською моделлю управління Львовом було покінчено. Державна комісія з адміністративної реформи рекомендувала наш досвід поширити на всю Україну. У 2002 році планувалося провести наступний етап децентралізації управління містом.

6. Ні. Посада міського голови для мене була інструментом для реалізації задумів. Сьогодні задуми інші, то й інструмент їх реалізації має бути інший.

7. В радянські часи - Секретарюк , у часи відновленої незалежності Котик.

Любомир Буняк, мер Львова у 2002-2005 роках:

1. «Я врятував Львів від катастрофи. Це в сенсі енергозабезпечення, теплозабезпечення, програма «Вода», збереження історичного середовища міста, ремонт доріг тощо. Львів міг би стати Алчевськом №2...

Я намагався місто розвивати гармонійно - у мене був системний підхід до розвитку Львова. Щодо конкретики - я одних лише котелень збудував 36 (три з них - районні котельні), 253 будинки у центрі Львова виведено із аварійного стану - і це будинки, що належать до спадщини ЮНЕСКО, окрім цього, і програма «Вода» мною виконана на 80%... Просто деякі ЗМІ мої заслуги замовчували, але це все були журналістські витівки чи, навіть, журналістська нікчемність.

2. Це три речі.

По-перше, мені не дали закінчити те, що могло б стати символом міста і про що я говорив у своїй програмі - це відбудова Високого Замку. На превеликий жаль. Адже і проект був розроблений, і кошти на це були виділені із Мінфіну - 18 млн грн (правда, коли я пішов, ці кошти швиденько розподілили - дехто, я маю на увазі окремих депутатів Верховної Ради, навіть собі мансарди збудували). Але, я переконаний, прийде час, порозумнішають депутати, і цю ідею втілять у життя.

По-друге, мені просто не дали завершити програму «Вода». Ще залишилось всього-на-всього 20%.

І, зрештою, я дуже хотів провести комунальний газопровід до Львова, аби місто мало повноцінне газопостачання. Ми ж пам'ятаємо, що у великі морози люди навіть в знак протесту на вулиці виходили - у їх квартирах не було тепла.

3. Вважаю, що ніхто.

4. Мені навіть незручно відповідати на це запитання... Я охарактеризував Львів у першому питанні і сказав, яким він був. А те, що я зробив, хай уже цим займуться дослідники і дадуть свою оцінку.

5. Найсуттєвішою зміною була запроваджена мною абсолютно законна і абсолютно логічна система управління містом. І ця система за мене ефективно існувала. До мене такої системи не було - була протизаконна система управління містом: так звані департаменти, які не відповідають ані українському законодавству, ані задачам ефективного управління містом... А зараз цю систему знову поламали.

6. Абсолютно ні. Я не сумую за мерською посадою, бо це тяжка посада. При нинішній системі влади ця посада виглядає так: мер має стовідсоткову відповідальність і стовідсоткові обов'язки, не маючи водночас жодної влади.

7. Ніхто, бо треба працювати для громади міста, а не для окремих людей чи депутатського корпусу. Я працював чесно - зберіг Львів і не дав його розкрасти (як було до мене і як є після мене) і люди це знають.

Отож, яким було б Місто Лева у випадку втілення задуманого поважними мерами? Однозначно, міщани врешті б мали воду - чомусь нереалізовану мрію усіх екс-мерів, їздили на Сихів трамваєм (не виключено, що прямісінько від відбудованого Високого Замку - нового символу Львова), а у нові райони міста (наприклад у Солонку чи в Зимну Воду) добиралися б за допомогою метрополітену. Але... Маємо те, що маємо: маємо місто з купою проблем (і, звісно, без води), їздимо звичайнісінькими переповненими «маршрутками» і давно забули про будь-які символи... І ще - маємо нового мера і нові обіцянки, у випадку виконання яких Львів має шанси стати далеко не найгіршим містом. Вкотре.

Замість епілогу

«...Життє така смішна штука, що без вини можеш бути винуватий. А можеш і не бути, а всьо одно спочити в Бозі. Навіть без сповіди. І якого шляка тебе принесло до нас, га?..»

Богдан Волошин, «Б'ютифул лайф»

Фото з сайтів www.vgolos.com.ua, kyivweekly.kiev.ua, www.observator.org