Львів! Львів. Львів, Львів... Львів?
«Старим» новобудовам залишилося жити не більше 30 років. Брюховицький ліс стане внутрішнім парком, Пустомити – містом-супутником, а жити на Кульпарківській автоматично означатиме «майже в центрі»...
Осіннє небо дивиться на Львів, шляхетних мурів профіль старовинний, четверту б'є на ратуші годинник - на три безсоння хтось його завів... (Оксана Пахльовська)
1. Домодерний Львів
В першу чергу, він - Львів церков. Найкраще ним йти від П'ятницької через Онуфрія до Миколая, потім через Івана Хрестителя, монастир Бенедиктинок і Марії Сніжної до катедри, каплиці Боїмів, попри Бернардинів, Успенку і «кармелітів босих». І через Лазаря і органний зал - до монументального Юра...
Потім він - контрфорси з ритмом кам'яної кладки, невеликі, але напрочуд затишні вікна, з яких переглипуються алое і каланхое, скромні, майже непомітні готичні склепіння брам, котрі не згоріли разом зі старим містом, а примандрували до нас...
Він - прапор на Ратуші, котрий лопоче в двориках Ринку, залитих місячним світлом. Тіснючі балкони і вузькі круті сходи. І відчуття айсберга, коли ідеш бруком - там, під землею, його, прихованого, ще так багато...
2. Модерний Львів
Цей Львів - це його весна, політ, рівня якому ще не траплялося в його історії: розкішні забудови з середини 19 століття по 1939 рік. Це Львів, де...
...Де так багато деталей, що його можна щоразу бачити знову - ліпнина, вежі дахів, грати балконів, навіть дверні клямки... І навіть фойєрмури мають свій ритм і стиль... А чи бували ви на височенних піддашшях, де вікна веж все ще запилючені, цього королівства голубів і старих меблів?
...Де вночі він відкриває себе знову - те, що вдень є тінню, вночі стає його світлом. Де після опівночі можна відчувати позитивну самотність, слухаючи, як перешіптуються дерева чи шкрябає бруківку дощ...
...Де тихо і затишно, навіть якщо зовсім поруч гамірно і душно. Де двори, як криниці, з яких можна пити воду неба.
3. Особняковий Львів
Колись ми несли ним парти з-під магазину «Океан» до нашої гімназії навпроти «Кінескопу», споглядаючи пишноту вуличок, затиснутих між колією, що йде на Сихів, і багатоповерхівками Любінської. Була середина вересня, бабине літо, спека, яблука, котрі били нас по обличчях і стрибали під ноги, - а все цвіло і пахло, наче у травні...
Колись ми ходили ним з колядою на Погулянці, там, де сходами перескакуєш з рівня на рівень вулиць, де конструктивістські особняки виглядають з-за затишних загорож (весною їх геть ховають квітучі яблуні і вишні). Тут сусід завжди просить зайти поколядувати до сусіда, а той - ще до наступного...
Львів багатий на такі «міста-парки». Такі ж райони - за площею Петрушевича, на Професорській колонії біля Кайзервальду, біля Стрийського парку, на Гвардійській...
Передмістя Сокільник, Солонки, Левандівки, кінця Личаківської чи Городоцької також можуть стати такими ж - вистачило б бажання і смаку...
4. Радянський Львів
Я не вмію любити цей Львів - хоча зараз живу саме в такому Києві.
Поодинокі сталінки, наприклад, поруч з готелем «Львів», на Гнатюка чи на Городоцькій вище цирку дають дуже чітке відчуття того, наскільки вони чужі тут, наскільки вони програють цим, здавалося б, не надто шикарним будинкам типової забудови польських 30-х, в яких, проте, кований вхід, дерев'яні сходи з величезними підвіконниками і хитро помережаними вікнами, викладеними простенькою, але такою симпатичною плиткою на поверхах...
Знайома образилася, коли на могилянських «Посиденьках з гітарою» я сказав, що «Сихів для мене не є Львовом» - і мала рацію. Друзі, що живуть в «хрущі» на Збоїщах позаду «китайської стіни», мають майже ручних горличок, котрі прилітають до них трапезувати, в'ють гнізда на вікнах їхньої «хрущівки» і співають туркотливі колискові їхній малечі. Дерева за 40 років підтяглися і уже заглядають у вікна верхніх поверхів, і дворики з лавочками потрохи підтягуються до затишку центральних...
6, 7, 8...
Є інші Львови - Львів Цитаделі і Лисої гори, парку Франка і Кайзервальду, де можна зустріти їжаків і зайців, де навіть інколи ростуть смереки і пливе вода з джерел. Де все ще можна палити вогонь і варити на ньому чай - і часто до цього місця тільки 15 хвилин ходи з дому...
Львів Личаківського і Янівського цвинтарів, де багато спокою і смутку, де зараз спочивають мої прадіди і їхні сусіди. Де надгрібні пам'ятники ховають сліди старої слави тих, хто під ними - композиторів, художників, єпископів, письменників, січових стрільців, польських повстанців і вояків, радянських визволителів і «визволителів».
Львів головного двірця, підзамчанського і клепарівського вокзалу, де я останнім часом буваю чи не найбільше разів, проїжджаючи рідні Львови транзитом - перон і навколопероння, колія і заколійне. Коли після зелені Кортумової гори і особняків виринає чаша стадіону СКА, потім із височенного насипу - під зелене крило Високого Замку, тоді повз шпичку Знесінської церкви - і за Бабою міст, під яким тече рідний кайзервальдівський потічок... І ти все це тисячі разів сходив ногами - а зараз воно промигує за секунди за вікном... Хоча це краще, ніж жити тільки фотографіями, але як цього мало!
Львів «горОдів» - покинутих тепер, а колись там бігали діти, топчучи грядки з трускавками і стріляючи в малинових кущах із малинових «автоматів». Звідти поверталися з букетами з рудбекій і фльокс, з наплічниками, повними яблук, зі свіжо насмиканими буряками і свіжо назбираними суничками в бабусиній полотняній торбі...
5. Пострадянський Львів
Ми ж, мабуть, і не уявляємо, що уже напроектовано в нашім місті до 2012-го, які де кубертени повирівнюють нам непрактичні минулі «излишества». Скляна коробка позаду фасадів на проспекті Свободи, бо треба «торгові площі»? Будь ласка! А що за монстр може з'явитися навпроти Оперного на початку Городоцької? Двоповерховий квартал у цьому районі уже знищили на поталу міфічному готелю «Золотий лев», на місці якого зробили незугарну копію «Південного». Дешевий базар у самому серці міста... Добре, що хоча б не замість пари зайвих будинків на площі Ринок...
Модерний Львів - під величезною загрозою. Прогулюючись недавно з дружиною районом між вулицею Шевченка і Городоцькою, помітили - з-поміж старих одноповерхових особнячків, що позапихалися подвір'ями поміж дво- і триповерховими модерновими будинками, починають, як бур'яни, вилазити новобудови типу «типовий проект» - безликі, але достатньо високі. Те саме твориться зараз там, де закінчується Куліша - зносять квартал триповерхових кам'яниць: посуньтеся - тут буде супермаркет!
Що чекає дворики Підзамча і Рогатки, Джерельної і верху Личаківської? Безперечно, комусь хочеться заробити на близькій відстані до центру - і їм невтямки, що цим вони руйнують середовище, яке було набагато творчіше спроектованим, а, відтак, і набагато затишнішим.
Давайте залишимо свіжу забудову там, де вона й була - і нехай вона не з'їдає старого Львова!
Qvo vadis?
Для мене є очевидним: тільки час узатишнює. Тому бережімо те, що має шанси залишитися у часі і для часу. Законсервувавши середньовічне місто і знищивши модерне, ми отримаємо старий антикварний стілець в антуражі чужого «євроремонту» - дешевого і типового. Виколупавши древній діамант із його розкішної сецесійної оправи, ми здешевимо його у стократ.
Горлички колись жили в центрі міста. Вони - моє дитинство. Але великі голуби з часом витіснили їх, дрібніших і неагресивних, на околиці. Не хотілося б, щоб так витіснили увесь старий Львів за межі Львова.
Масова забудова поступиться місцем такій же ж забудові - дешевій, щільній, масовій. «Старим» новобудовам залишилося жити не більше 30 років. На їх місці виростуть 30-40-поверхові монстри типу тих, якими зараз забудовують Київ. Брюховицький ліс стане внутрішнім парком, Пустомити - містом-супутником, а жити на Кульпарківській автоматично означатиме «майже в центрі» - це ж тільки 4 зупинки метро до площі Ринок...
Що має залишити наш час майбутнім поколінням? Львівський Дефанс на проспекті Чорновола? Монорейку «Майорівка-Скнилів»? Євровокзал «Львів»?
Львів майбутнього шукає свого обличчя і свого серця.
Фото з сайту https://www.oldcity.eleks.lviv.ua/