Скромні тільки покидьки. Хроніки маразму

Якось дивно і несподівано отримувати з-за кордону смски з текстом: "що робиться в Україні? буде війна?". Вже навіть не шукаєш часу на відповідь і відразу ж відписуєш зі сміхом: "нє, просто діти бавляться. все буде добре." В нас в армії був один чувак.

З героїчним розмахом крил і твердим бажанням присобачити собі на груди хоч якусь медальку. Він старанно відписував додому гарячі листи, в яких живописно описував бойові події в нашому богом забитому радіотехнічному батальйоні.

Виявляється, ми вже не перший день ведемо героїчну оборону українського неба від чужоземних агресорів. Він своєю зеніткою (де він її взяв в РТБ?) виявляє чудеса мужності і вже збив декілька ворожих літаків.

Через якийсь час до батальйону пригналась налякана мама і почала діставати шакалів запитаннями, де її бідна дитина і що, ви падли, з нею зробили? Ті, взагалі, в шоці, бо які, нафіг, бойові дії, коли мирне небо вже років 50-ть за вікном? Після того, як мама поїхала, герою влетіла в голову енна кількість "бєгущіх алєнєй" і він попустився з наслідуванням досвіду Валі Котика і Марата Казея.

Такі смски і такі події вже викликають тільки сміх. В той час, коли увесь світ розписує про кризу в степах України, ти взагалі на то не звертаєш уваги, займаєшся своїми справами і просто стібнешся з того ménage à trois Ющенка, Януковича і Мороза.

Три товариші організували такий собі новаторський нічний генделик. Хто їх знає, чим вони там займаються в нічний від роботи час? Ріжуться в карти, бухають, катають груповуху? Але зранку в них усе добре! Чакри очищені. Всі задоволені. Добре, якщо ця вакханалія попаде на якесь велике свято. Свічечки можна поставити.

Не знаю, хто ще звертає увагу на цю веселу сімейку. То якісь паралельні світи: ти вирішуєш свої проблеми, вони бавляться в своєму світі. У світі колгоспних півнів. Де хтось комусь не дав, не поділився, наступив на ногу, не так подивився, натягнув на себе такі ж самі шмотки, які ти купив в дорогому бутіку за "нєпосільним трудом нажитиє срєдства". Всі ж вони сидять на якихось препаратах. А в такому стані зірватись дуже легко. Як-ні-як атлантний тягар відповідальності за улюблену державу.

Ти перестаєш слухати радіо і дивитись телевізор, хоча інколи це ще смішніше ніж КВН. Вистачає і нету, але це так, аби бути в курсі. В контексті. Смієшся з надутих політологів та їх гіперсерйозних публікацій, в яких аналізуються, прогнозуються, оцінюються всі події наприкінці минулого місяця і теде. Смієшся з інфантильних фразочок, тіпа "люди втомились від політики", "розчарування та байдужість накрили українське суспільство".

Не сприймаєш журналістів зі своїми псевдонаївними запитаннями. Питаннями ні про що. Це, взагалі, важко назвати журналістикою. Так, аби відписатись. Газети, журнали, сайти і TV мочать когось тільки тоді, коли то заказуха, або ж, всенародно неулюблений об'єкт, наприклад Буняк. Стібатись і ризикувати не дозволяє формат майже всіх ЗМІ. Вистачає і поверхневого опису. Секретні матеріли про машину Андрійка Ющенка - лише і тільки злив інфи, і не більше. На міліметр відкритий дозвіл в життя політиків з конкретною ціллю і за реальні бабки.

Серйозно писати про беркутівські хороводи біля генпрокуратури не можна. Починаєш стібатись. Хтось, ну дуже розумний, може написати про таку штуку, як стьоб заради стьобу, але таке розуміння існує лише в совковій ментальності, як і гасло мистецтво заради мистецтва. Можна лише говорити про рівень того, хто стібеться.

Стьоб, в тому контексті, в якому ми живемо, є реальним поглядом на той бал-маскарад, який навколо відбувається і аж ніяк не є втечею від реальності (тільки ідіоти можуть думати, що від неї можна втекти). Сумніву та іронії підлягає все.

Весь прикіл в тому, що реальний і живий погляд на речі вважається скандалом, бравадою, піаром і божевіллям. Ага, легше засунути голову в дупу і жити як всі. Не брехати собі і не жити в ілюзіях, залишатись собою - це вже стало скандалом. Круто. Хоча, так було завжди і тут немає чому дивуватись. А як людей добивають і гризуть слова Гьоте "скромні тільки покидьки" - це треба бачити і чути.

На всіх кутках Львова Mika виводить своїм фальцетом тільки одну річ "Relax, Take It Easy". Попсово-хітова пісня. Відпусковий настрій. Війни не буде, всі пішли на пляж.

Фото з сайту zhurnal.lib.ru