“Снігова королева” з 3D: тріумф реклами або зіпсований настрій перед новорічними святами
Те, що нам постійно втуляють "третьосортний" продукт за ціною екстракласу ми вже звикли. Час звикати ділкам від культури до того, що у нас є почуття гідності.
У сучасному світі реклама не лише рушій масового виробництва, але й невід’ємний атрибут споживацького суспільства, спрямований на маніпулювання свідомістю людей. Водночас, уявити собі наш світ без реклами вже неможливо. Попри все, вона ще й виконує інформативну функцію, надаючи людям знання про нові речі, явища, ідеї, котрі з’являються в суспільному житті. Здоровому глуздові зрозуміло, що реклама повинна бути не лише привабливою і правдивою, але й пропагувати якісний продукт. На жаль в українському суспільстві бачимо зовсім іншу тенденцію: всі засоби є хорошими для продажу товару, хоч і поганого. Підтвердженням цього є вистава “Снігова королева”, представлена київським агентством “Прем’єра” на сцені Львіського оперного театру перед новорічними святами.
Єдине, про що подбало київське агентство – це реклама. Надзвичайно вдалою була афіша, з використанням ілюстрації В. Єрко для книги «Снігова Королева» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Якщо організатори змогли домовитися про використання саме цієї ілюстрації, то це мало б свідчити про бездоганний естетичний смак і фінансову спроможність. Інформаційна підтримка також була достатньою. Окрім того, організатори обіцяли гарантоване задоволення – феєричне шоу з використанням 3D-технологій, які мали б перетворити просто гарне казкове дійство у щось надзвичайне, чаруюче. Як наслідок, дорогі, як для Львова, квитки на дитячу виставу були розкуплені заздалегідь і майже усі.
Прийшовши до Оперного театру за хорошими враженнями та казковими дивами, які можуть трапитися у передноворічний час, глядачі були неприємно вражені, оскільки нічого з обіцяного не отримали. Насправді вистава була доволі посередньою і нічим особливим не вражала. На сцені розміщувався екран, який мав виконувати роль декорацій, проте був замалим для сцени і зі своєю роллю справитися не міг. На цьому екрані періодично змінювалися простенькі картинки (сніг, ялинки, геометричні фігури, хатинка тощо), котрі очевидно, за задумкою режисера, і були обіцяним 3D, проте дивитися на них краще було без окулярів, аніж з ними. Відсутність хороших костюмів та якісного освітлення також не покращили враження від дійства. Здивувало й те, що анонсована україномовна вистава супроводжувалася піснями російською мовою, які до того ж частково виконувались під фонограму. Також обумовлювалося нове прочитання відомої усім казки. На сайті агентства оголошувалося, що дія відбуватиметься в “сучасному королівстві, де поруч з магічними заклинаннями співіснують такі звичні мікрохвильові печі, автомобілі і навіть мобільні телефони. Зазначу, що жодної з речей не було навіть на екрані. Натомість було невдале прочитання твору Андерсена, який, як мені здавалось до цього, ніщо не може зіпсувати.
Тішить одне - львівський глядач вголос обурився побаченим. Резонанс після перегляду “Снігової королеви” виявився досить гучним. Дивує лише позиція керівництва Оперного театру, яке замість вибачень перед ошуканими львів’янами, до речі їхніми ж глядачами, стало виправдовуватися. Так, в інтерв’ю виданню “Газета по-українськи” №1542 за 28.12.2012 (єдиному, що вдалося віднайти) заступник директора оперного театру Юрій Грех зауважив, що до них жодних претензій бути не може. “Ми здаємо приміщення в оренду. Звичайно, дивимося, чи серйозні люди приїжджають. "Прем'єра" — відома. Вони Елтона Джона до Києва привозили. А дитячої вистави в нашому театрі немає, тому ми повірили їм і дали приміщення. Діти лишилися задоволені, це батьки обурювалися…. Актори грали добре. Кай співав наживо гарним професійним голосом. Бракувало видовища. Тому проблема одна — за таку виставу запросили занадто високу ціну”, – зауважив п. Грех після перегляду однієї з вистав. Зрозуміло, що такі слова з вуст заступника директора звучать принаймні нещиро. По-перше, дитячі постановки в театрі є, причому дуже навіть хороші, як то балети “Лускунчик” чи “Лебедине озеро”, опера “Чарівне кресало”. По-друге, багато з тих батьків, котрі привели своїх дітей на цю “феєрію”, довірилися, насамперед, Оперному театру, навіть не допускаючи думки, що тут можна наразитися на дійство поганої якості. По-третє, навіть побіжний огляд матеріалів з Інтернету дає уявлення про агентство “Прем’єра”, як про не зовсім чесну організацію, а керівництво театру, налагоджуючи співпрацю з будь ким, задля збереження власної репутації, мало б це з’ясувати.
Марно сподіватися, що в нашому світі буде менше шахрайства чи воно не буде стосуватися найсвятішого – дітей. Проте, думаю “Снігова королева” навчила львів’ян бути обачнішими, перебірливішими та мудрішими. І головне – наполегливішими у відстоюванні своїх прав, прав своїх дітей і почуття власної гідності. Хочеться вірити, що свої висновки зробило й керівництво Оперного театру, хоч на їхнє вибачення уже ніхто й не чекає.