У мальовничому селі Шевченкове, колишній Кирилівці, виріс малий "Кобзар".
Тепер тут мешкають люди, які називають себе його нащадками: вони знають Шевченка не з книжок - а з переказів. Ці історії - у нашій рубриці.
Євдокія Сметана знає про життя Тараса від своїх же ж родичів.
Бабця цієї бабці була з того ж двору Бойків, що й Шевченкова мати. Покійній переповідала свекруха історію місцевого діда Лук’яна та Тараса.
У селі розвінчують міф, що в сім’ї Тараса було шестеро дітей. А ще тут знають, що лише на ймення Марія у Шевченка було три рідні сестри.
І лише опісля народився Тарас. А за ним посипалися ще діти.
Коли мама Тараса померла, батько за місяць одружився вдруге. Народилася дівчинка, яку теж назвали Марією, та за рік маля померло. А ще у селі певні, що сам
Тарас народився не в Кирилівці, і не в Моринцях.
І навіть напророкувала хлопцю долю.
Євдокія Сметана має свої дивні історії. Мовляв, коли вже в зрілому віці Шевченко повернувся на рідну землю, влаштував тут - хоч це важко збагнути - свої ж поминки. Наперед.
Шевченко, розповідає жінка, невідомо чому представився своїм же ж другом Кречманом. І Тараса насправді ніхто не впізнав, окрім діда Лук’яна.
А ввечері Тарас сам прийшов до діда.
А ще ходять чутки у селі, що Шевченко таки мав дитя. Ген, за Дніпром.
А це - пані Марія. Жінка - родичка Шевченка по брату Йосипу. До неї дійшли останні побрехеньки, мовляв Тарас - син пана Енгельгардта.
А в селі Шевченкове не люблять пліток про Шевченка.
У цій хаті Шевченка дуже люблять.
І на своїх дітях доводять, що Тараса не принесла в Подолі сестра Катерини Бойко. До села такі чутки теж вже долетіли.
А плітки, кажуть тут, потрібно розвіювати. Шевченко має залишитися Шевченком.
Ми використовуємо