Мінекології розвіяло міфи російської пропаганди про Північно-Кримський канал
Для потреб місцевого населення власних водних ресурсів півострова вистачає
В окупованому Криму для потреб місцевого населення власних водних ресурсів півострова вистачає. Натомість дефіцит води на окупованому Росією півострові обумовлений трьома основними факторами, розповів заступник міністра екології та природних ресурсів України Михайло Хорєв, повідомляє «Укрінформ».
За словами Хорєва, російська пропаганда поширює неправдиву інформацію про стан Північно-Кримського каналу, по якому до 2014 року прісна вода подавалася на півострів з материкової частини України.
«Міф – це те, що встановлено перегородку, яка не дає воді надходити до Криму, перебуває в аварійному стані, й що вода ось-ось прорве її. Це безумовний міф, який поширюють пропагандисти. Міф – це те, що через перекриття каналу територія затоплюється та заболочується частина Херсонської області. Ще один «шикарний» міф – що вода, яка йшла до Криму, тепер потрапляє в Чорне море, і воно опріснюється», – розповів Хорєв.
Заступник міністра зазначив, що міфів багато, а реальність така – «поки Крим знаходиться в окупованій зоні, вода туди йти не буде».
«Північно-Кримський канал – це штучна споруда, це не річка, це не природно. Він не підпадає під водну конвенцію (Конвенція ООН про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер – ред.). Ми нічого не порушуємо», – заявив він.
Хорєв також зазначив, що Крим «абсолютно забезпечений для питних потреб своїм власним місцевим стоком». А масова істерія з нестачею води населенню викликана трьома основними факторами. Перший полягає у наявності на території півострова промисловості, яка споживає багато водних ресурсів.
«Чималі заводи: «Титан», «Сода», бромовий завод. Це те, що розташоване в районі Армянська та Красноперекопська. Це степовий Крим. Там немає природних джерел води. Відповідно, головним джерелом був Північно-Кримський канал. Тому зараз ці заводи мають проблеми з виробництвом продукції», – сказав заступник міністра.
Другим фактором є аграрний сектор, розвинений у степовому Криму.
«Весь степовий Крим – це були зони зрошення, там були зрошувальні системи, й усе, що там вирощували, вирощували завдяки поливу. На такі цілі теж внутрішніх обсягів води абсолютно недостатньо», – констатував він.
Зрештою третім фактором є багатотисячна російська армія, для потреб техніки якої та самих військовослужбовців також потрібна вода.
«Ну, й армія країни-агресора. Вона споживає ресурси. Там сформований досить великий блок з військових. І вони квартируються, умовно кажучи, теж не на південному березі, а в степовому Криму – ближче до материкової частини України. Тому, безумовно, ось для цих цілей Україна воду туди постачати не буде. Бо це те саме, що працювати на окупанта», – наголосив він.
Саме для місцевих жителів, на думку Хорєва, власних ресурсів прісної води півострова вистачає.
«А для населення попити-помитися, для побутових потреб місцевої води абсолютно достатньо. Там є водосховища – як наливного, так і неналивного типу. Наливні раніше наповнювалися з каналу, зараз вони не наповнюються. Але є водосховища природного стоку, на річках. Їх достатньо. За умови економного використання води», – резюмував Михайло Хорєв.
Як інформував ZAXID.NET, навесні 2014 року Україна припинила постачання води на територію Криму після його окупації Росією, встановивши в Херсонській області загороджувальну дамбу, перекривши, таким чином, Північно-Кримський канал. Зараз півострів забезпечується водою силами місцевих водосховищ природного стоку і підземних водних джерел, які почали активно розроблятися після окупації.
Криза з водою в Криму загострилася цьогоріч через брак опадів і висихання водосховищ. Тому окупанти вирішили примусово викупити у кримчан колодязі. У містах півострова вода постачається за графіком.
Окупаційна влада заявила, що наступного року почне будувати установку для опріснення морської води. Крім того, у квітні наступного року в систему водопостачання Сімферополя нібито почне надходити прісна вода з водозабору, який окупанти планують наповнити за допомогою додаткових свердловин, незважаючи на те, що викачування води з підземних джерел вже призвело до засолення ґрунтів.