Упродовж 10 років в Україні поступово закривали державні збиткові шахти. А у 2020 році уряд заявив про необхідність закриття всіх таких шахт до 2030 року. У Червоноградському районі Львівщини закрили вже чотири вуглевидобувні підприємства, а торік – зупинили видобуток на ще одній. Зараз триває розробка проекту її ліквідації. Також Україна взяла на себе зобов’язання перед міжнародною спільнотою у майбутньому повністю відмовитись від видобутку вугілля.
У 2021 році за підтримки уряду Німеччини в Україні стартував пілотний проект із трансформації вугільних регіонів, для якого обрали Червоноград на Львівщині та Мирноград на Донеччині. У 2023 році проект із Червонограда розширився на увесь Червоноградський район. А згодом планується долучити до проекту міста-генерації, як, наприклад, Добротвір у тому ж районі.
Гірник - символ Червонограду (фото Krystynopol.info)
Ідеться про розробку покрокового плану переходу регіону до нової економічної та соціальної моделі, що потім можна буде масштабувати на інші 23 вугільні громади і 11 громад-генерацій України. Такий досвід вже мають шахтарські міста Польщі та Німеччини. Ці країни ішли до нього кілька десятиріч.
23 лютого 2022 року уряд ухвалив остаточне розпорядження про ліквідацію збиткових вуглевидобувних підприємств, а 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Та вже у червні 2022 року про пілотний проект на Львівщині заговорили знову, а 22 березня 2023 року у Львові оголосили про створення Фонду справедливої трансформації вугільних регіонів. Реформи в Україні тривають попри війну.
ZAXID.NET розповідає, як регіон, що часто сприймають як депресивний, перетворюватиметься на кластер майбутнього.
План майбутнього
GIZ – німецький офіс міжнародного співробітництва – супроводжує ДП «Львіввугілля» та міністерство енергетики у розробці плану ліквідації шахти «Великомостівська», що відповідатиме міжнародним екологічним, безпековим і соціальним стандартам. Його мають представити до кінця 2023 року. А міністерству регіонального розвитку GIZ допомагає будувати нову модель розвитку територій, що залежні від цієї та раніше закритих шахт.
Паралельно український офіс за допомогою місцевих та закордонних експертів проводить дослідження і консультації у Червоноградському районі, аби дізнатися, чого хочуть люди – саме їхні потреби ляжуть в основу плану справедливої трансформації. Для цього, окрім публічних обговорень, спільно з Києво-Могилянською академією проведено глибинні інтерв’ю шахтарів та членів їхніх родин, анкетування мешканців мікрорегіону.
«Ми керуємось попитом. Наша основна задача – нікого не залишити осторонь. Ми супроводжуємо, даємо експертну оцінку, показуємо, які ідеї більш реалістичні, шукаємо, чого хочуть люди. Але власником плану є громада, вона сама його формує», – говорить керівниця регіонального офісу в Червонограді проекту Підтримка структурних змін у вугільних регіонах України» GIZ Галина Литвин.
Мінуси
Такі міста, як Червоноград, називають мономістами – зазвичай тут є одне велике підприємство, навколо якого «крутиться» все інше – економіка, культура, охорона здоров’я. Забрати таке підприємство – це ніби зруйнувати фундамент будинку, без якого надбудова розсиплеться. Тому просто взяти і закрити навіть одну шахту – не вийде. А в районі їх п‘ять, а ще – 16 підприємств, що їх обслуговують.
За словами директора департаменту економічної політики ЛОВА Степана Куйбіди, у районі є близько 10 тисяч працівників вугільної і суміжних галузей, які відчують вплив змін. А ще ж – їхні родини.
Зарплата гірників – досить висока, а соціальний захист – надійний. Якщо в процесі переходу вони не отримають аналогічні або ж кращі умови, то просто виїдуть на заробітки в інші країни. У цьому випадку близькість кордону з Польщею – радше мінус. Схожа ситуація і з Добротвором у Червоноградському районі, де багато вузькопрофільних спеціалістів працює на ТЕС і якби підприємство зупинилося, це спровокувало би кризу. А Добротвірська ТЕС на 100% працює на українському вугіллі, дві третини з якого видобуто на Львівщині і Волині. Тож якщо видобуток зупинять, вона теж не працюватиме.
Також Червоноградський район прийняв близько 10 тисяч переселенців. Громади намагаються забезпечити їх житлом, держава – соціальним захистом, але також потрібні робочі місця і бачення майбутнього для тих, хто залишиться тут після перемоги.
Окрім того, ДП «Львіввугілля» і Добротвірська ТЕС є великими платниками податків у місцевих громадах за рахунок ПДФО. Також ці підприємства роблять величезний – до 80% – внесок у екологічний фонд області. Якщо їх не буде – в області не буде грошей на екологічні заходи, які надходили від основних забруднювачів. Парадокс, але так є.
На обговоренні проекту трансформації у Львові, що відбувся 22 березня, начальник управління регіонального розвитку ЛОВА Володимир Табакера попросив присутніх голів громад назвати три негативні характеристики мікрорегіону. Більшість сказали про екологію, ринок праці та інфраструктуру. Отже, мешканці бачать ці мінуси, але водночас – тримаються за них. Може, варто спробувати перетворити їх на плюси і виграти?
Плюси
Як перетворити на плюси промислову і прикордонну інфраструктуру Червоноградського району, щоб мешканці жили в достатку, землі не деградували (зараз у районі 500 га таких земель), а терикони не забруднювали повітря?
Степан Куйбіда каже, що порятунок можна знайти в диверсифікації економіки. Вже зараз у мікрорегіоні є деревообробна і меблева, легка промисловість. Сюди переїхали підприємства із зони бойових дій, що створюють робочі місця, відмінні від звичної роботи у шахтах або на них. На думку керівника департаменту економічної політики, у Червоноградському районі можна створити і медичний кластер – до того ж, цього потребують гірники, які часто виходять на пенсію з діагнозом «силікоз».
Для того, щоб диверсифікація працювала на користь району, громади мають знайти ті галузі, що їх об’єднають. Це може бути розвиток альтернативної енергетики, переробка, туризм.
У районі багато землі, що, на думку, голів Червоноградської, Великомостівської, Добротвірської і Лопатинської громад, підійде для розвитку відновлювальних джерел енергії – вітрових і сонячних електростанцій, міні-ГЕС. У міністерстві енергетики навіть сподіваються, говорить заступник міністра Ярослав Демченков, що першопрохідці Червоноградського району створять тут кластер зеленої енергетики, що особливо актуально в часі війни і євроінтеграційного шляху України.
Одна із сонячних електростанцій на Львівщині (фото ЛОВА)
Також землю і поки що занедбані промислові території можна використати як готовий майданчик для створення мультимодальних хабів та індустріальних парків, куди прийдуть, зокрема, підприємства, що орієнтуються на експорт. Наприклад, такий парк на 70 га в Червонограді вже перебуває на стадії погодження документів урядом. Про індустріальний парк думають і в Добротворі.
Ще низка громад – Белзька, Сокальська, Великомостівська – хочуть розвивати у себе туризм. Для цього, кажуть, є всі передумови: річка Західний Буг, популярна серед любителів сплавів, пам’ятки архітектури, веломаршрути тощо. У Сокалі, каже міський голова Сергій Касян, не проти проведення щорічного органного фестивалю, а ще хочуть займатися реабілітацією гірників, адже для цього вже є необхідна інфраструктура.
Річка Західний Буг (фото з Вікіпедії)
Белзький замок (фото з Вікіпедії)
Міський голова Червонограда Андрій Залівський вважає, що окрім альтернативної енергетики, громади може об’єднати реновація териконів і сміттєпереробка. Породу з териконів, за його словами, можна буде використовувати у будівництві, і тут відкриються можливості для малого бізнесу.
Терикони (залишки породи після видобутку вугілля) поблизу Червонограда (фото Krystynopol.info)
У Белзькій громаді, за словами її голови Оксани Берези, мріють ще про відкриття пункту пропуску на кордоні з Польщею. Радехівська ж громада, каже її голова Степан Коханчук, зосереджена на сільському господарстві і переробці. У Лопатині, додає голова Олег Микитин, не проти будівництва біоетанольного заводу.
Чим більше диверсифікована економіка, тим більше робочих місць. Аби знайти якомога більше таких можливих проектів, у Червоноградському районі планують створити Агенцію розвитку мікрорегіону, що допомагатиме інвесторам, підприємцям та різним категоріям мешканців у пошуку шляхів для забезпечення їхніх потреб.
Та чи зможе 35-річний шахтар обслуговувати сонячну електростанцію або стати фермером?
Скористатись шансом
GIZ, говорить Галина Литвин, проводив у Червонограді консультації з громадськістю на три теми, що найперше хвилювали людей: енергетичний перехід та енергоефективність, розвиток бізнесу й економіки, освіта і перекваліфікація.
Із трансформацією мікрорегіону важливо, щоб його мешканці залишалися тут. Для цього вже на перших етапах потрібно продумати систему освіти і перекваліфікації.
«Ми підтримуємо професійний гірничо-будівельний ліцей у Червонограді, що минулого року вирішив переходити від чорних до зелених спеціальностей і отримав ліцензію на впровадження спеціальності монтера електричних установок альтернативної енергії. Навчання стартувало у 2022 році. У майбутньому випускники можуть бути цікавими підприємствам, що прийдуть у місцевий індустріальний парк», – говорить Галина Литвин.
Якщо ж говорити про тих, хто вже багато років працює у шахтах, то серед гірників і їхніх родин провели опитування про їхні професійні потреби, аби не нав’язувати те, що їм не потрібно. На основі переліку потреб базуватиметься пакет програм для взаємодії із місцевими центрами зайнятості. Саме вони впроваджуватимуть зміни у життя.
Консультації, обговорення, анкетування, каже Галина Литвин, допомагають місту і району «вийти з коробки» планування і дивитися ширше, аніж дозволяють усталені категорії.
Окрім того, представники Червоноградського району побували у Польщі, аби на власні очі побачити, що під час трансформації працює добре, а що – краще не переймати. До проекту долучені фахівці, які розробляли аналогічні для польських і німецьких вугільних міст. Також GIZ допомагає громадам налагодити зв’язки зі словенськими містами, які залежали від генерацій і зараз перебувають в процесі зеленого переходу. Тут українці і словенці можуть, зокрема, обмінятися досвідом в освітніх змінах під час трансформації.
Українська оаза
Процес ліквідації шахти «Великомостівська» триватиме орієнтовно п’ять років – зробити все правильно з точки зору екології і безпеки швидко не вийде. Також потрібно приділити увагу раніше закритим шахтам мікрорегіону, аби вони не стали екологічною проблемою за кілька років.
Паралельно мешканці громад відберуть найкращі ідеї для створення дорожньої карти, за якою рухатимуться до свого майбутнього. Для цього доведеться вийти із зони комфорту, але життя у зеленому, енергоефективному і заможному місті цього, мабуть, вартує.
А ще ці люди можуть стати Прометеями для інших 23 вугільних громад і 11 громад-генерацій. Розроблену ними модель можна буде масштабувати для відбудови України після перемоги. Маленькими кроками – до великого майбутнього.
Ми використовуємо