Про еротизм та патріотизм львівських депутатів. Фройд би плакав

Фраза “Чия мова – того й влада” нині стала чи не найулюбленішим месиджем львівських політиків різного калібру. Звично питання державної мови у нас особливо активно мусолиться у період політичних баталій.

Традиційно загострюється воно із наближенням виборів. Звісно, у Львові так зване "мовне питання" апріорі розвивається лише в одному напрямку: теж так званому національно-патріотичному. Чому "так званому"? На моє особисте переконання, патріотизм (коли він справжній) мав би вимірюватися кількістю реально зроблених справ, а не красиво сказаних гасел.

Львівські депутати, як знані патріоти, теж не вирізнилися особливою оригінальністю і на останній сесії облради ухвалили рішення "Про дотримання законодавства у сфері функціонування української мови". Звісно, це рішення є потрібним. Безперечно, навіть такий П'ємонт національної свідомості та українськості, як Львів, вкрай потерпає від недотримання мовного законодавства. І навіть найменшого сумніву немає у тому, що проблеми мови слід вирішувати негайно.

Але не можна це питання перетворювати на хіт-парад політичних піар-акцій та, даруйте, маразматичних заяв. Зрозуміло, що сесію транслюють в прямому ефірі місцевого телебачення, і таке лобіювання рідної мови не може залишити байдужим потенційного виборця. Просто дивно, як дорослі і недурні люди можуть договоритися до того, що вже наступного дня перетворюють у посміховисько цілий Львів з усіма його депутатами?

"Львовские  депутаты хотят заставить разговаривать ридною мовою даже местных путан" -  такими словами вже з наступного після сесії дня починались новини українських телеканалів із донецькою "пропискою". У зазначених сюжетах показували львівський депутатський корпус - найактивніші із достойників розповідали перед камерами, як добре було б... перекласти порнофільми українською мовою, а також змусити розмовляти нею місцевих "нічних метеликів". (Цікаво, яким чином депутати перевіряли б виконання рішення облради? Мабуть, традиційно організовували б так звані виїзні рейди на об'єкт). Правда, таку пропозицію (яку й справді офіційно поставили на голосування!) підтримали хіба 18 депутатів (у решти або переміг здоровий глузд, або ж питання мови представниць найдревнішої професії для них не є визначальним у спілкуванні з останніми).

Смішно? Могло би бути. Така пропозиція виглядала б кумедною на рівні жарту в кулуарах чи навіть у сесійній залі (скажімо, для підняття... тонусу втомленим владою обласним обранцям) - але не на рівні офіційної пропозиції до проекту рішення.

До слова, сам проект ухвали теж був не менш шедевральним. Чого вартий тільки пункт: "Рекомендувати Львівській міські раді заборонити звучання іншомовної музичної продукції у закладах громадського харчування та дискоклубах". Ви уявляєте собі таку дискотеку, і чи пішов би туди бодай хтось із авторів проекту рішення? Добре, що наймолодша серед депутаток (дівчина або знає про дискотеки не з розповідей, або ж виявилася єдиною, хто справді цю ухвалу прочитав) забила на сполох, й іншомовну музику у Львові рекомендуватимуть лише обмежити, а не заборонити.

Втім, львівські депутати вже ж ухвалили до 1 жовтня "привести до норм українського словотворення" вивіски, афіші, рекламну продукцію, діяльність мобільних операторів, назви дорожніх вказівників (кажуть, у Львові буде Євро-2012?), залізничних та автобусних станцій. Окрім цього, проводити екскурсії у Львові слід теж під жорстким контролем і лише державною мовою. Злісних порушників мовного законодавства штрафуватимуть (як це вже зробили із 43 львівськими підприємцями). І дарма, що назва тої чи іншої фірми є брендом або ж торговою маркою. (Не знаю, як Вам, але мені цікаво було б глянути, як в останній день вересня ті ж депутати віддиратимуть від своїх мобільних телефонів написи на кшталт "Nokia", або від чесно зароблених авт логотипи на кшталт "Mitsubishi", гравіруючи натомість ті ж назви кирилицею).

І про патріотизм. Як люблять повторювати деякі шановні львівські депутати, вищою формою цього патріотизму є націоналізм. Безперечно. Та невже мова львівської повії (бо путани - це в Росії, ми ж боремося за українізацію) є пріоритетнішою, ніж, скажімо, програма забезпечення житлом молодих сімей чи програма соціально-економічного та культурного розвитку Львівщини. Гадаю, що ні. Проте на вказані програми, як і на десяток інших важливих питань, депутати сумарно витратили менше часу, аніж на дискусії про повій, російську попсу, переклад порно, правильне написання слова "трактор" та інші «глобальні речі».

Бо у Львові треба бути патріотом! А львівський патріотизм - це особлива тема. В останні роки він все частіше зводиться до того, аби тебе показали на телебаченні - бажано у вишиванці і в розпалі дискусії про те, як нам побороти стратегічних та переважно уявних ворогів.

Чесно скажу: Карпа була права - Фройд би плакав.

P.S. Дещо з Жадана

"Сумна країна у години скрут. Блукає міщанин поміж споруд,

З уставленим природнім артистизмом говорить, і його словесний труд

Повніє нездоровим еротизмом і побутовим антисемітизмом».

P.P.S.

До слова, у Львові були навіть не повії, а звичайні курви.