«У нас дуже широка географія: від Криму, Донецька і до Львова»

У Львові підбили підсумки конкурсу на премію академіка Андрія Бокотея. До участі у конкурсі запрошували молодих професійних, з відповідною, мистецькою, освітою, художників (не конче склярів) та студентів віком до 35 років, а надавали вони твори з художнього скла у довільній техніці, виконані упродовж останніх двох років. Про це ZAXID.NET розповів директор Музею скла, завідувач кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв, кандидат мистецтвознавства Михайло Бокотей.

Михайло Бокотей (фото Тетяни Козирєвої)

Подалися до конкурсу 18 осіб. Всі вони – студенти і випускники (50Х50) кафедри художнього скла Львівської академії мистецтв.

«У нас дуже широка географія: від Криму, Донецька і до Львова. Зрештою, так, як і в академії, бо студентів-львів'ян у нас менше, ніж з інших регіонів України», – говорить Михайло Бокотей. І додає, що 2018-го конкурсанти були і з інших кафедр ЛНАМ, а цього року – тільки з кафедри художнього скла. Також зазначає, що 2020-го трошки зміняться умови конкурсу, бо цього року брали на конкурс кілька робіт, виконаних у навчальному процесі, тобто такі, що їх представляли на переглядах. З наступного року такі роботи до конкурсу не прийматимуться, і це вже має бути тільки самостійна авторська робота, без втручання викладача.

Перша премія – Руслан Лучко, «Суб'єктивні тіла»

Перше місце здобув студент ІV курсу кафедри художнього скла ЛНАМ Руслан Лучко, який отримує право взяти участь у наступній конференції художників-склярів у Нінбо. Ця поїздка (тривалістю до двох тижнів) йому повністю фінансується. Друге місце (премія 20000 гривень) посіла наша випускниця, дуже активний і відомий в Україні художник Ольга Турецька. І третє місце (премія 10 тис. грн) у нашої недавньої випускниці Наталі Сірої.

Друга премія – Ольга Турецька, «На хвилі»

Це вже другий за ліком такий захід. Підсумки першого підбивали 21 березня 2018 року – у 80-й день народження народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, академіка Національної академії мистецтв України, професора, екс-ректора Львівської національної академії мистецтв Андрія Бокотея.

Торік переможцем став випускник ЛНАМ Кирило Білан, котрий взяв участь у ІІ Міжнародній конференції художників-склярів у місті Нінбо (КНР) і відкритті новоствореного Чжецзянського музею художнього скла, котрий китайським колегам допомагали створити львів'яни.

Третє місце – Наталя Сіра, «Золото»

Торік ішлося про те, що підтримує конкурс і китайська сторона.

Цього року – так само. Фундатором премії є галерея «Ґрінвейв» з міста Усі, директор котрої, Ю Яомінь, – меценат, колекціонер сучасного українського живопису. Цікавиться також художнім склом, і зараз у його колекції – близько сімдесяти робіт відомих художників зі всього світу. І це ми відкриваємо для Ю Яоміня мистецтво художнього скла.

Принагідно запитаю про симпозіуми гутного скла. Останній, якщо не помиляюся, відбувся 2016-го?

Так. І цього року проходитиме наступний, бо, згідно з умовами, такі наші заходи проводяться раз на три роки. Отже, цьогоріч з 5 по 15 жовтня ми проводитимемо XI симпозіум гутного скла і водночас святкуватимемо ювілей – 30-ліття заходу. Розпочнемо його у Києві – 4 вересня відкриємо виставку у Національному музеї декоративного мистецтва. Експозиція складатиметься з двох частин – колекції Музею скла (збірки симпозіумних робіт) і показу творів художників з Литви, Латвії, Естонії (це наші постійні учасники, з якими ми товаришуємо). Виставка у столиці триватиме місяць. А потім всі учасники симпозіуму зберуться у Львові. Тиждень художники працюватимуть на печі в Академії мистецтв. А потім буде підсумкова виставка у Національному музеї ім. Андрея Шептицького.

Чи передбачені у межах симпозіуму конференції, круглі столи, майстер-класи?

Так. Захід багатий на події. Крім роботи на гуті, буде організована велика міжнародна науково-практична конференція за участю науковців, педагогів, представників ключових навчальних закладів з Європи та США. Це наші партнери. Окрім того, не можемо не використати такої можливості, коли збереться величезна кількість представників художньої еліти, щоби не провести майстер-класів. Тому зараз паралельно трошки розширюємо кафедру, наповнюємо якимись матеріальними речами, робимо нові майстерні.

Специфіка цього симпозіуму полягатиме в тому, що художники матимуть можливість працювати не тільки на гуті, а й у майстернях вітражу, термоформажу, в майстернях холодної обробки тощо… Тобто якщо ми у всі попередні роки звужували все тільки до гути, бо не було бази, то цього року маємо можливість розширитися.

А що, до речі, з «матчастиною»? Бо у всі попередні роки ішлося про те, що бракує пічок.

Пічок досі бракує! До 2005 року ми проводили всі симпозіуми на базі Львівської кераміко-скульптурної фабрики, 2007 року – у Бережанському заводі, 2010 року – у «Галицькому склі». До слова, якось так складалося, що після того, як ми проводили симпозіуми, підприємства закривалися… А заходи 2013 і 2016 років ми зробили на базі печі в академії. І наступний симпозіум робитимемо на базі печі ЛНАМ. Тобто вибору особливого нема, але нам – достатньо комфортно.

Колись мені говорили про те, що дуже дорого ту пічку опалювати, бо ж постійно має горіти.

Це справді дуже дорого. Отримуємо фінансування з Міністерства освіти. Дякуючи керівництву академії і розумінню того, що це – єдина навчальна піч не тільки в Україні, а й усій Східній Європі. Є така піч у Вроцлаві в академії на кафедрі скла, але вони її запалюють за місяць перед переглядами, тому що не можуть дозволити собі іншої розкоші. Така сама ситуація у Каунаській академії. Єдиним винятком є Чехія, але Чехія – це столиця світового склярства, і це – зовсім інші правила гри й інші можливості (бо там є не тільки кафедри, а й спеціалізовані вищі навчальні заклади, які готують склярів).

Фото Євгена Кравса для ZAXID.NET